Виріб «Тепловозор», або Наказ імператора

Уперше опубліковано: 06.07.2016

Авторка перекладу: Світлана

Із серії «Невгамовний імператор»

23:00 за місцевим часом. Ставка nationaler Führer, або нацлідера рф, об’єкт «Аркаїм-25»

За великим столом сиділо лише кілька людей, і тому більша його частина була сиротливо порожньою. На чільному місці, на спеціальному кріслі з подовженими ніжками возсідав імператор. Дві години доповідей про хід виконання оборонних замовлень його явно втомили. Знову було розказано, що танк «Армата» практично готовий, а літак ФАК-ПА вже може вражати ворога, але його треба трохи допиляти і прикрутити його власні двигуни. Як завжди, засмутили суднобудівники. Фрегати «Смердячий» і «Пихатий» так і не вдалося здати до вкотре перенесеного терміну. З великими формами все якось не складалося. Імператор зрозумів, що настав час скористатися владою.

– Гаразд, – сказав він задумливо, – великі проєкти загрузли у проблемах, і надії побачити їх у строю наразі немає.

– Чому ж? – несміливо заперечив один із присутніх. – Надія є, а от у строю – ні. Не все так погано.

– Значить, треба зосередитися на тому, що ми можемо швидко зробити і показати хоча б військовим, що промисловість здатна швидко реагувати на їхні замовлення. Мені повідомляють, що дуже погана ситуація склалася з приладами під назвою «тепловізор». Кажуть, що це зовсім невелика штучка, яку ми збирали з імпортних деталей. Так от, наказую терміново розробити власні деталі й налагодити випуск такої кількості тепловізорів, щоби військові нарешті заткнулися і перестали іржати з промисловців.

Присутні кивали на знак згоди і щось записували в блокнот. Принаймні, путіну здавалося, що вони записують кожне його слово. Однак це не відповідало дійсності. Один із присутніх писав у спеціальний блокнот тисненої шкіри з позолоченим корінцем одне й те саме коротке і дуже матюкливе слово. Другий – малював пишногруду оголену красуню, а третій – рахував у стовпчик витрати, що йдуть на будівництво вілли десь у теплій країні, на березі океану. Четвертий просто тримав ручку і спав.

Через те що нарада вийшла на резолютивну частину, імператор викликав по «вертушці» Рогозіна.

23:05 бункер на глибині 65 метрів у скелі. Замаскований командний пункт. Об’єкт «Осика»

Дзвінок вертушки застав Рогозіна за практичними дослідженнями властивостей нової хімічної речовини, яку нещодавно доставили з Венесуели. Сировину для речовини зібрали в Колумбії, але обробили зовсім новим способом саме у Венесуелі. Порошок був нереально білого кольору, і, здавалося, дотик до нього викликав хрускіт. Як рекомендували люди Мадуро, чистота експерименту вимагала згорнутої у трубочку стодоларової купюри. Все було зроблено за інструкцією, і права ніздря вже завантажилася порошком як слід. Доріжка для лівої ніздрі манила своєю незайманою чистотою і лежала зовсім поруч, але дзвінок порушив перебіг досліду, і Рогозін відповів:

– Так, мій фюрере! Рогозін слухає вас! – Відповідь пішла колами каскадного шифрування і досягла імператора вже дещо спотвореною.

– Дімо, ми тут порадилися, і я вирішив. Якщо поки що у нас проколи з великими проєктами на зразок танків, ракет і літаків, то треба терміново зробити щось не таке складне, але лише зі своїх матеріалів та деталей. Коротше кажучи, хоч зі шкури вилізь, а став на потік тепловізор. Завдання номер один, зрозумів?

– Яволь, мій фюрере! – відповів Рогозін, підхопився і щосили клацнув підборами. Такий незвичний рух, та ще й посилений порошком, мало не позбавив його тестикул. Але ентузіазм уже ринув у кров, і, поклавши слухавку, він прийняв другу дорогу порошку. І тут пішов драйв. Він терміново викликав усіх провідних керівників ОПК, і за пів години кімнату для оперативних нарад заполонили відповідальні працівники оборонної промисловості.

– Панове! – блискаючи очима і загадково посміхаючись, почав Рогозін. – Нам випала велика честь. Щойно імператор дав нам шанс реабілітуватися за попередні невдачі та одразу вирішити безліч нагальних проблем, але спочатку я хотів би запропонувати тост за нашого улюбленого імператора!

Прислуга миттю поставила маленькі чарочки й розлила в них дорогу текілу. Цокнулись і випили всі. Рогозін не хотів, щоби присутні помітили його участь у венесуельському експерименті, а тому продовжував тости.

– Другий тост – за міцність нашої зброї! – Ще одна порція текіли зникла у надрах керівництва оборонки.

– Третій тост п’ємо стоячи і не цокаючись. Раз тут нема дам, то третій тост за тих, кого міцність нашої зброї не врятувала.

Публіка випила і, трохи посоловівши, розсілася на свої місця.

– Отже, друзі мої, ви тут зібралися для мозкового штурму. Зараз я вийду, а ви залишитеся доти, доки не знайдете вирішення нагальної проблеми. За старшого залишиться Іван Петрович, позивний «Тампон». Тільки швидке та остаточне вирішення питання дасть вам право повернутися до родин. Усім все зрозуміло?

– Коротше кажучи, імператор наказав розробити пристрій під назвою «ТепловОзор». На передовій його не вистачає, і він має бути потужним, мобільним і, найголовніше – складатися з вітчизняних комплектуючих! – Сказав і пішов, залишивши фахівців наодинці з Тампоном і своїми думками.

Тампон сів у крісло Рогозіна, яке ще не схололо, і почав:

– Панове, надзвичайні обставини змушують нас поки що відкласти роботи з місячної населеної бази та інших великих проєктів і зосередитися на позачерговому. Ми повинні швидко створити вітчизняний тепловозор, за що пропоную випити ще по 50. – Усі випили й почали радитись.

Головний конструктор НДІ теплосантехніки з величезним червоним носом уточнив:

–  Що таке тепловозор? Це тепловоз чи що?

– Судячи з поставленого завдання, це не зовсім тепловоз, – поважно зауважив Тампон, – він має бути більш маневреним та потужним. Наскільки я знаю, противник нічого подібного не має, тому працюємо з чистого аркуша. Що нам скажуть представники авіапрому?

Піднявся мужичок, який уже почав лисіти, і, гучно гикаючи, заявив:

– Двигуни для п’ятого покоління будуть не раніше 2025 року, а решту зробимо, як треба. Особливо сильно можемо зробити шасі.

– Це вже дещо…

– Броня! – втрутився товстий і спітнілий пан. – Броня буде багатошарова і з динамічним захистом типу «Кинджал»!

– Сміливо! – відповів Тампон і зробив позначку в блокноті.

– Гармата повинна бути…

18:30 Полигон “Ашулук”

– Яка гармата? – заперечив представник теплосантехніки. – Імператорське замовлення гарматами поганити не станемо! Лише ракети на твердому паливі!

– На дровах, чи що? – огризнувся суднобудівник. – Ви нам «Булаву» на твердому паливі підсунули, то ми тепер не знаємо, куди її…

– Спокійно, – втрутився Тампон, – ми всі робимо одну справу, і сваркам немає місця. Працюємо конструктивно. Що можуть дати корабели?

– Двигунів точно не дамо. У самих немає, а от торпеди – будь ласка! Скільки завгодно!

– Хвилинку, – допиваючи текілу, відгукнувся непримітний пан із ГРУ, – наші хлопці видобули на Луганському тепловозному заводі креслення, може, пригодяться?

– От за що я люблю наших розвідників, то це – за ґрунтовність! – радо заявив Тампон і запропонував налити всім ще по 50…

18:30 Полігон «Ашулук»

Достеменно не відомо, скільки тривала нарада, але зрештою все вдало вирішилося. Новий виріб під кодом «Полин-16» було зібрано в єдиному екземплярі та привезено на полігон «Ашулук». Головне – все було зроблено за кілька днів і лише з вітчизняних комплектуючих. Імператор особисто прибув в астраханські степи, щоб побачити, на що здатний його оборонпром, враховуючи такі стислі строки.

На заході сонця для кращого театрального ефекту вкотилися чотири важкі трейлери, що тягли величезну платформу. На ній, накрите величезним триколором, лежало гігантське щось. Імператор глянув на платформу, потім на Шойгу, а потім – на Рогозіна. Той був збуджений і веселий, усім виглядом демонструючи впевненість в успішності заходу. Імператор нервово проковтнув і сказав:

– Починайте!

Шойгу махнув своїм маршальським жезлом, який виготовили найкращі російські ювеліри із золота та дорогоцінного каміння, у формі пожежного гідранта. Військовий оркестр виконав скорочену версію гімну чи то СРСР, чи рф, і повільно, як у спеціальній кінозйомці, полотнище прапора поповзло вниз. Перед очима імператора постало щось, що нагадує тепловоз та підводний човен одночасно. Стояло воно на багатьох шасі, а з його надр виглядали ряди ракет «Іскандер». Усе було вкрито товстим шаром броні та грізно блищало у променях сонця. Знизу вгадувалися махини торпед. Шойгу нервово кусав губи, а імператор ніяк не міг виринути з найглибшого виру шоку. Він тільки ворушив губами, але звуку так і не було. Зробивши величезне зусилля, імператор ледь чутно запитав міністра оборони:

– Серрього, що це? – Він ще сподівався, що міністр теж нажаханий побаченим, але той набрав у легені повітря і чітко, по-військовому відчеканив:

– Винен, ваша величносте, прототип своїм ходом ще рухатися не може!