Авторка перекладу: Світлана
Якщо хтось пам’ятає, ще до війни, в сенсі – до 2014 року, ворожа преса демонструвала якусь особливу форму збочення, коли розповідала про крутість свого царя. Наприклад, там пишалися тим, що цар навмисно запізнювався на зустрічі з іноземними діячами, бо в нього «були невідкладні справи», хоча всі, хто цікавився тим, який розпорядок дня у цього персонажа, знали про його гультяйський спосіб життя, яке проходить у розвагах чи просто в неробстві.
Проте гості змушені були на нього чекати, а чернь пишалася тим, як цар когось «нагнув». До речі, Порошенко став першим, хто обклав царя триповерховим матюком так, що той засмутився й пішов спати. Було це в Мінську. А ще там любили показати, поруч із ким він сидить на якомусь заході, а якщо траплялася телефонна розмова, то там обов’язково уточнювали, що це опонент зателефонував до прутіна і попросив про розмову.
І ось зараз можна переглянути їхню пресу чи соціальні мережі, щоб подивитися, що там пишуть про те, хто кому дзвонив під час останньої бесіди фюрера з Додіком. Ця тема взагалі не піднімається просто тому, що той – приблизно такого ж сорту фрукт, і там уже обіграли цю тему в тому плані, що прутін зателефонував і попросив покликати до апарата прекрасного, найкращого президента, якого незаслужено обділили Нобелівською премією миру лише за те, що він перейменував міністерство оборони в міністерство війни. Але чутки про це поповзли, і публіка, яка побудувала бізнес чи кар’єру на війні, стала нервово смикатися на своїх нижніх півкулях і ставити запитання про те, чи не думає лисий Наполеон зупинити війну?
Справді, прутін довго і вперто насаджував образ мачо, безстрашного воїна і кишенькового полководця. Щоправда, тут є кілька неприємних моментів, пов’язаних саме з цим образом. Перший із них полягає в тому, що якщо ти вже намагаєшся зобразити із себе Наполеона-завойовника, то в такому разі – ласкаво просимо під Покровськ, наприклад. Адже Наполеон особисто керував битвами, перебуваючи на полі бою. Якщо з цим не склалося, то який ти Наполеон?
Гірше того, якщо хтось пам’ятає віршовану спадщину ефіопського поета, який став «батьком російської словесності», то в одному з його творів є опис імператора Олександра І. Там поет назвав царя «властитель слабый и лукавый», що, безумовно, відповідає дійсності. Але варто нагадати про те, що цей найслабший і найлукавіший цар усе ж таки був на полі бою при битві з Наполеоном під Аустерліцом. Так, він не скакав із шаблею перед строєм, а залишався в таборі, але все одно брав участь у переговорах з парламентером Наполеона і в ухваленні рішення про те, чи приймати умови перемир’я, чи починати бійку.
Інша річ, що Наполеон, пропонуючи перемир’я, заманював противників у пастку, а ті цього не зрозуміли, і наступного дня Олександр летів на коні світ за очі з поля бою, але він там був, і все одно отримав такі неприємні епітети від Пушкіна. То який тоді з прутіна мачо?
(Далі буде)
враховуючи дитинство у підворітні та спосіб заповнення валіз – то іменник “мАчо” має бути зкориговано до “срАчо”, а якщо рідною, а не гішпанською, то й взагалі – дрИсля, якщо англо-італійською – сер Ун, на мандарині – Хуйло…