«Властитель слабый и…» (Частина 2)

Навіть якщо брати Другу світову війну, то й там розклад виходить не на користь прутіна. Гітлер, Муссоліні та Черчілль воювали в Першу світову війну. Рузвельт хоча й не воював особисто, зате обіймав посаду помічника міністра ВМФ у цей час. Сталін, хоч і невдало, але також брав участь у битвах під час громадянської війни. Обіймаючи штабну, комісарську посаду, він брав участь у бойових діях у Поволжі, а згодом – і під час «походу на Варшаву», а ось прутін нічого такого за холкою не має, проте намагається грати роль Наполеона.

Його оточення прийняло цю гру і всіляко підтримує його образ, а тим більше – в його присутності, але ті, хто знають його особисто, знають, наскільки він боягузливий і наскільки він боїться померти. Саме тому там виникли підозри в тому, що Трумпу він дзвонив для того, щоб якось закінчити війну, яка просто зараз стає все болючішою для курника. У зв’язку з цим поповзли погані чутки про те, що він візьме і зробить щось таке на майбутній зустрічі в Будапешті.

Мабуть, ця тема почала розтікатися по курнику так, неначе в таємній валізі не спрацювали замки, і вона раптово розкрилася. Ситуацію треба якось повертати до стабільного стану, бо якщо цар покаже явну слабкість, то погано буде не тільки і не стільки йому, як усьому його оточенню, і насамперед – конторським і чоботям. І тому там уже заспокоюють войовничу публіку заявами про те, що цар ніколи не закінчить війну, бо він ще не взяв Київ за три дні. А у виконанні добре відомого, пресованого секретаря прутіна – Пєскова – виглядає це так:

«Ніхто і ніщо у світі не зможе зараз зупинити Владіміра Владіміровича. До досягнення цілей СВО ще багато роботи, багато війни. Тому не розумію, яку зупинку бойових дій ми взагалі обговорюємо… Зараз спостерігається певне сповільнення нашого просування на фронті, хоча армія все одно постійно наступає. Всі проблеми ми бачимо, скоро буде ухвалено рішення, які покращать ситуацію».

Через те що всім добре відомо, що Пєсков ніколи не бреше, бо зовсім не вміє цього робити, його слова можна брати на віру без вагань. Та що там, його слова так само надійні, як і банківські гарантії. До речі, про банки. Все це відбувається на тлі небувалого зростання економіки, про яке так любить розповідати цар, ну, а банкіри теж коментують ситуацію, що склалася, і навіть теоретичну можливість того, що старий щось там візьме на себе.

Глава Центробанку мадам Наїбулліна дала інтерв’ю, в якому порадила публіці не розкочувати губу, бо навіть якщо завтра закінчиться війна, а післязавтра буде знято всі санкції, поліпшення життя варто чекати лише через роки. І сказала вона це з таким виглядом, що цих «років» буде дуже багато. Таким чином вона немовби пояснила публіці глибину тієї Ж, у яку цар уже завів їх усіх, і якщо його не зупинити, вестиме ще глибше. Ясно, що це не сказано прямо, але треба бути своєрідним на всю голову, щоб цього не розуміти.

А тим часом варто очікувати виходу на сцену Дімона Мєдвєдєва, який повинен повернути цареві його імідж лицаря плаща і кинджала. Треба зауважити, що величезній частині населення курника саме його промови приємні та дорогі. У Мережу пішла навіть пісня, яку він записав, але її поки що не пустили в телевізор. Охочі можуть пройти за посиланням, але якщо хтось тяжко переносить непарламентські вислови – не ходіть. Ось стислий переказ: «Ми зараз як ударимо по Вашингтону, Парижу та Лондону!»

У Третьому Рейху з цією метою використовували ораторські здібності Йозефа Геббельса, але тут випускають те, що залишилося. Геббельс із Мєдвєдєва – так собі, але й російський фашизм – теж не той. Як його назвав Лесь Подерв’янський, «сц*кливий фашизм». А якщо так, то такий у них фюрер і такий Геббельс.