Свій шлях (Частина 1)

Уперше опубліковано: 02.02.2018

Авторка перекладу: Світлана

Мова піде не про знамениту пісню Френка Сінатри «My Way», а дещо про інші речі.

Як відомо, рф самостійно та публічно відмовилася рухатися шляхом Заходу. Ще б пак, там ніяк не вдасться правити 18 років поспіль і не озираючись випилювати на кишеню сотні мільярдів доларів. Такі номери там не проходять просто за суттю самої системи. Словом, путіну цей шлях не сподобався відразу і дуже жорстко. Але й східний шлях, який обрав посткомуністичний Китай, теж якось не дуже припав до душі. Там корупціонерів публічно розстрілюють, а тих, хто піднявся високо кар’єрними сходами держслужбовця, – присипляють тихо і без розголосу, щоб не псувати картинку. Отже, форма влади, обрана путіним та відома як клептократія, ніяк не пролазила і на цей шлях. Але рухатися кудись треба, хоча б імітувати рух, а для цього треба хоча б повернутися в цей бік.

Як тепер видається, російська влада цілком уподобала собі північнокорейський варіант майбутнього. Там і вільностей ніяких немає, та й без хамонів та пармезанів там уже майже 70 років, і нічого. Дрібні неприємності, які особисто путіну не дуже подобаються, можна якось підправити, і все буде добре. Йдеться не про розстріли невгодних особисто із зенітного кулемета, і навіть не про те, що місцева публіка вже в пупа дихає своїм південнокорейським родичам через трав’яну дієту, а через собак. Там давно з’їли всіх чотирилапих друзів людини, і навіть миші та щурі там не водяться, бо їх миттєво з’їдять.

Але тут якось можна вийти із ситуації, створивши особливі умови для собак та стерхів, щоб до них не дісталися любителі собачатинки та журавликів, яких «лучше птичек нет». Загалом із такими перспективами вже майже всі змирилися. Влада, звісно ж, про всяк випадок доручила холуям підняти історичні архіви, щоб опанувати стару споконвічну вправу «бити чолом», і на цьому заспокоїлася. Населення ж приготувалося нести доноси «куди треба» на сусідів, знайомих та родичів, передчуваючи задоволення від найулюбленішого заняття. І нічого, що при цьому доведеться обмежитися з їжею, – воно того варте.

Але тут стався витік інформації, який змусив публіку уважно придивитися до свого шляху, бо він виявився не дуже схожим на північнокорейський. Справді, декан кафедри соціології та політології фінансового університету при уряді рф Олександр Шатілов раптом видав щось зовсім нове. Він сказав буквально таке: «Народжувати в умовах мегаполісу навіть другу дитину – нині велика розкіш. Відповідно, необхідно докладати зусиль для деурбанізації російського життя».

Здавалося б, нічого страшного: лапті, лучина, гоління сокирою, – чому б і ні? Все на природі, під кумкання жаб на мокшанському болоті. Адже сказано було – повертаємось до споконвічного, а воно якраз і є – жаби та болото. Але в цих надіях існує серйозна каверза.

Справа в тому, що кормчий, або як його називають деякі наближені, «фюрер», має особливу властивість. Він ніколи не міг вигадати щось своє. Усі його вчинки – плагіат. Усе, що він робить, уже було кимось відіграно, і тому варто уважно придивитися саме до того самого терміна «деурбанізація», який вимовив декан з урядового вишу. Це – новація як у внутрішньоросійській риториці, так і певна контртеза тим процесам, які вже кілька століть відбуваються у всьому світі, а останнім часом урбанізація набула взагалі тотального характеру. Проте це зовсім не означає, що нічого подібного в історії не було.

Причому йдеться не про те, що жителі міст були змушені переселятися в сільську місцевість внаслідок стихійних лих, епідемій чи воєн. Тут цікава теза штучної деурбанізації.

Через те що вся російська верхівка так чи інакше, але пов’язана з совком, який пішов у небуття, то зайця, чиї вуха з капелюха показав Шатілов, слід шукати в тих теоріях.

Насправді саме деурбанізацію в совку не практикували. Проте боротьба з інтелігенцією оголошувалась і проводилася. Особливо це стосувалося національної інтелігенції. Досить згадати муравйовський погром у Києві. Як неважко здогадатися, інтелігенція концентрується у містах, і це можна умовно назвати вибірковою деурбанізацією.

Слід зазначити, що комуністичні теорії дали пагони не лише в совку, а і в інших країнах. Так, після розриву відносин між постсталінським совком і маоїстським Китаєм Великий кормчий звинуватив совкових комуністів у ревізіонізмі та відході від класичних теорій, що спричинило власне прочитання класичних теорій марксизму-ленінізму.

Усе сталося точнісінько так само, як і з християнським вченням, і з ісламом.

(Далі буде)