Казка про надягнуте кільце (Частина 2)

– Ось що, – трохи заспокоївшись, вимовив чарівник, – я ж попереджав, щоб не надягали кільця?

– Ой, Гендальфе, ну що ви мені робите боляче? Ви ж сказали не надягати його на палець? Таки на палець я його навіть не приміряв!

– Так, але я просто не думав, що його можна надягнути ще на щось інше.

– Таки так! Ви старий, вам про це думати пізно.

– Ша! – зупинив Путіна Гендальф, – тепер так. Усе це розмаїття тварин, у яких перетворилися гобіти, – тимчасове. Дивимося уважно на весь цей зоопарк і чекаємо гучного тупотіння.

Вони вчотирьох стояли на ґанку будинку Путіна і мовчки дивилися на те, як таргани, щурі, ящірки та інша живність почали рости і перетворюватися на носорогів. Спочатку один, потім – інший, потім – одразу кілька, і ось навколо них утворилося величезне стадо носорогів. Вони гучно тупотіли, видавали низькі звуки, гучно дихали і злісно поводили очима.

– Ось, – сказав Гендальф, – це те, про що я й казав. Зараз вони всі стали носорогами і скоро вони перетворяться на орків. Ось тоді ви і зрозумієте, що не варто було взагалі брати в руки це кільце, а тим більше – запустити його приховані сили, одягнувши на свою частину тіла.

Путін уже зрозумів, що зробив непоправну помилку, за яку доведеться розплачуватися. Він стояв і стрімко лисів, а шкіра його набувала сірого відтінку. Треба було щось робити, але він боявся запитати про це Гендальфа. Швидше, навіть не запитати, а почути відповідь. Але той недаремно був чарівником і відчув, коли треба говорити найважливіше.

– Гобіти, з цим кільцем до вас прийшла біда. Тепер усі, хто потраплятиме під промінь Ока Саурона, будуть перетворюватися на орків, а орки все перетворять на Мордор. Словом, треба терміново знайти місце, де горить газ, і в нього кинути це кляте кільце. Тільки після цього помре зло і загине Мордор.

Якийсь час всі стояли мовчки, але потім Валін і Балін підхопили Путіна на руки і з криком понесли його в дім. Гендальф знав, що буде далі, але стояв на своєму місці та з усмішкою дивився вслід гобітам, які втікали. Дим від його папіроски змішувався з пилом, який здіймали носороги, а між ними вже почали проноситися сутулі фігури орків.

Але ось усе зупинилося, і стало тихо. Хмари почали розсіюватися дивним чином, від центру до периферії, немовби навколо якоїсь вертикальної жердини, і в цей колодязь бризнуло сонце. Носороги та орки стали падати на землю, а земля почала тріскатися та розсипатися на дрібний білий пісок.

Малята-гобіти таки зробили те, що мали зробити. Вони закинули Путіна в газову духовку та увімкнули її на 250 градусів. Кільце справді втратило свій блиск, а поки Путін ще намагався вирватися з духовки, Валін побачив, що й Око Саурона перестало блимати у Путіна ззаду в штанах. Але це було останнє, що він побачив. Наступної миті Путін, Валін і Балін, газова духовка і весь будинок Путіна перетворилися на білий пісок.

Давнє пророцтво про кільце збулося. Вогонь поглинув і його, і Мордор. Гобіти просто не здогадувалися, що влаштувавши тут Шир, вони насправді будували Мордор. Просто для того щоб він проявився, треба було взяти й надягнути кільце. Щойно це сталося, все набуло своєї справжньої форми і виплеснуло весь істинний зміст.

Гендальф це знав із самого початку і попереджав гобітів про кільце. Якби його не було, все так і виглядало б, як і раніше, начебто пристойно, культурно і без носорогів з орками. Але це була б тільки видимість, бо вже на той момент усередині кожного гобіта був і носоріг, і орк.

Чародій докурив свою чарівну папіросу, кинув її на пісок, трохи постояв, дивлячись на вогник, що догорає, а потім щось написав на піску своєю палицею і пішов одному йому відомою дорогою.

Старий чарівник знав, що не варто зв’язуватися з широм, бо він ніколи й нікого не доводив до добра, а вже тим більше не варто підбирати чужі й незрозумілі кільця. Якщо ж таке трапилося, то в жодному разі не слід натягувати його собі на будь-яке місце. Він це знав давно й так само давно розповідав про це всім, у тому числі й гобітам, але мало хто його слухав до кінця, а дарма.

Сонце тим часом звично котилося на Захід і косими променями освітило місце, де ще недавно стояв Шир і Гендольф. Ланцюжок його слідів, залишених на піску, починався біля напису «Слава Україні!».