Тема Китаю зазвичай залишається в тіні й якщо порушується, то у зв’язку з тим, що для росіян це — найбільший ринок збуту нафти, газу та іншої сировини, а також з тим, що Китай розглядається як основний постачальник різного роду комплектуючих для російської зброї. Усе це правильно, але насправді, це всього лише один аспект китайського впливу на війну в Україні. Скажімо так, якби Сі не хотів цієї війни, вона б навіть не почалася. Якби він передумав підтримувати росіян, вона б уже закінчилася або перейшла б у режим тимчасового перемир’я, як це було до 2022 року, оскільки наш нинішній уряд не налаштований на безумовну перемогу.
Ба більше, якщо поглянути на ситуацію тверезим поглядом, то можна легко виявити, що Північна Корея ніколи б не виступила на боці путіна, якби не згода Китаю. Адже саме з Китаю або через Китай, КНДР отримує все те, що можна отримати тільки за кордоном. Причому, така ситуація зберігається майже 80 років і система взаємовідносин двох країн, має як міцний фундамент, так і довгу історію сусідських відносин.
Якщо хто не пам’ятає, корейська війна, яка відбулася в середині ХХ сторіччя, закінчилася так, як закінчилася тільки тому, що Китай увів на північ корейського півострова, свою гігантську, сухопутну армію. Штати мали невеликий вибір: або зупинятися посередині, або застосовувати ЯЗ. Було прийнято перше рішення і по суті, тільки завдяки армії комуністичного Китаю і склалася держава, яка відома під ім’ям Північна Корея. Тож Пхеньянський режим зобов’язаний своїм існуванням — старшому братові, яким для нього є Пекін.
Простіше кажучи, путін отримав дозвіл Сі на бліцкриг проти України, а коли загруз у ній, на що Сі не підписувався від початку, дав згоду Кіму, на використання його, явно застояних військ. Кім просто не наважився б ухвалити таке рішення самостійно і те, що він не приховує участь своїх військ на війні в Україні, зайвий раз підтверджує цю думку. Тож навіть з цієї точки зору, вплив Китаю на хід війни в Україні, багато в чому залежить від позиції Китаю, який є однозначно ворожою державою і всі, хто агітував за те, щоб поцілувати черевики пекінського імператора, мають бути видалені з влади рішуче і безповоротно.
Але й це — лише один шар. Насправді те, що і як зараз відбувається на фронті, щільно зав’язано на протистоянні двох, найбільших економік світу — Штатів і Китаю. У цьому розкладі Україна, як і федерація, стала аргументом тиску однієї сторони, на іншу і тому, залишати цей комуністичний лепрозорій аж зовсім без уваги, було б неправильно. Тому ми вирішили якщо не намалювати китайський пейзаж, то хоча б нанести кілька важливих, на наш погляд, штрихів цієї картини.
Отже, той самий Китай, який ми тепер бачимо і знаємо, пройшов довгий шлях еволюції і наскільки можна зрозуміти, дорога виявилася круговою і зараз КНР закінчує своє коло. Адже Китай часів правління великого керманича, був жебрацькою і здебільшого — аграрною країною, що має гігантське і швидко зростаюче населення.
Така ситуація завжди є одним із факторів агресії щодо сусідів і Китай не став винятком, оскільки публічно висловлював територіальні претензії буквально до всіх сусідів, виключаючи КНДР, яка і так мала статус сателіта. За довгі десятиліття Китай кілька разів вплутувався в прикордонні конфлікти, але всі вони мали локальний характер.
(Далі буде)