Важливо зауважити, що очолювана Гітлером націонал-соціалістична партія ішла у владу цілком легітимним шляхом. Кілька разів вона брала участь у парламентських виборах і лише останнього разу змогла набрати достатню для маневру кількість голосів. Потім, не переступаючи наявних процедур, вона здобула більшість у Рейхстазі, а сам Гітлер став спочатку канцлером, а згодом, після подання у відставку Гінденбурга і складання ним президентських обов’язків на користь канцлера Гітлера, став одноосібним вождем Німеччини – фюрером. Тоді, далекого 1933 року, ніхто не називав його кривавим м’ясником і чудовиськом. Він був цілком легітимним лідером великої європейської країни, який прийшов у владу виключно демократичним шляхом. Інша річ, що після здобуття верховної влади він скасував інститути демократії через непотрібність, але це вже інша історія. Його легітимність ні в кого не викликала сумнівів, а жорсткий антикомуністичний настрій – симпатії багатьох чільних людей, які вже встигли зрозуміти суть комунізму. Тільки після цього почалися реальні утиски євреїв, але на цьому тлі йшло й активне викорінення марксистської зарази, а тому на це просто заплющували очі. Навіть комуністичний совок, і той особливо не обурювався побиттям комуністів, а тим більше – євреїв. Аж до 1939 року, попри війну в Іспанії, аншлюс Австрії, приєднання Чехословаччини, Гітлера не записували в чудовиська та воєнні злочинці. Мало того, навіть війна з Польщею та оголошення війни з боку Великої Британії і Франції не мали для Гітлера незворотних наслідків.
Повалена Франція практично здалася без бою, а Париж було оголошено «відкритим містом», за яке взагалі не велося жодних битв, і тому ми зараз можемо блукати Єлисейськими Полями або Монмартром, спостерігаючи ті ж самі архітектурні форми, що були до Другої чи Першої світових воєн. Париж – не Алеппо, хоча порівнювати ці міста й некоректно, але факт залишається фактом. Алеппо оборонялося до останнього, а Париж трохи злякався, а потім повернувся до свого звичайного життя, бо окупант не сильно змінив його перебіг.
Напевно, перші записи в розділі «воєнні злочини» для Гітлера з’явилися після початку бомбардувань британських міст та атак підводних човнів на каравани кораблів із провіантом та іншими потрібними речами зі Штатів. Тільки тоді з’явилися якісь формальні приводи для початку ганебного таврування.
Але до червня 1941 року совок робив речі набагато огидніші й масштабніші, проте ніхто не записав Сталіна і його зграю в ті ж самі кати і монстри. До початку Другої світової Сталін уже знищив у таборах, на розстрільних полігонах і заморив голодом мільйони людей. Він встиг розв’язати агресивні війни проти Польщі та Фінляндії, захопити країни Балтії, накоїти безліч інших огидних речей, і Гітлер зі своїми скромними досягненнями на терені воєнних злочинів просто не вгадувався.
Лише набагато пізніше, приблизно у 1942–1943 роках, почало формуватися нинішнє уявлення про злочини гітлерівського нацизму. Сукупність агресивних, загарбницьких воєн, насадження «нового порядку» в рамках Третього Рейху, масове знищення мирного населення і зневага до загальноприйнятих правил ведення війни виштовхнули Гітлера до розряду воєнних злочинців, на якого повісили мільйони життів.
Доля так розпорядилася, що зовсім поруч був м’ясник набагато продуктивніший, ніж Гітлер, але його злочини залишилися не просто без покарання, а їх навіть не озвучено і не визнано всім світом. На совісті Сталіна в рази більше жертв, і сукупність його злочинів далеко перевершує досягнення Гітлера. Проте ні Сталін, ні совок не зазнали ні покарання, ні осуду, а Гітлера канонізували як абсолютне і неперевершене зло.
Зрозуміло, що така кричуща несправедливість, начебто похована в надрах Нюрнберзького процесу, рано чи пізно дасть свої сходи, бо безкарність породжує рецидив. І ось тепер світова спільнота спостерігає становлення нового Молоха на ім’я путін. Він послідовно коїть усе те, що свого часу робив Гітлер, і вже річками ллє кров.
Звідси виникає одне вкрай важливе запитання: коли саме слід було оцінити Гітлера як абсолютне зло? Впевнено можна відповісти, що це сталося занадто пізно, коли монстр підняв голову і його довелося трощити всім світом. Зрозуміло, що було допущено помилку його сутності. Вважалося, що він стане ідеальним інструментом для боротьби з комунізмом, але зрештою кров’ю вмилися всі.
Ось тепер путіна вважають борцем з тероризмом, як колись Гітлера – борцем з комунізмом. Чим тоді все скінчилося – добре відомо. Так от, якщо правильно відповісти на запитання про те, коли слід було дати чітку оцінку діям Гітлера і своєчасно вжити адекватних заходів, які б не допустили великої війни, то можна її корелювати на нинішні дії путіна і на те, коли слід дати його діям остаточну оцінку, щоб не доводити ситуацію до великої крові. На нашу скромну думку, такий момент уже настав, і час визначатися.
Тампон до речі давно став на цю стезю.
Перші злочини Гітлера – це громадянська війна в Іспанії. Герніка, наприклад.
Некому давать оценку.
Наскільки я розумію, поняття військових злочинів і міжнародних конвенцій можна скасовувати, оскільки жодна війна не була без військових злочинів.
ШІ підказує, що плюс-мінус маленька кількість військових злочинів були лише в трьох війнах, і то це були війни в цивілізованих країнах:
– Громадянська війна в США (1861-1865) (там був інший кодекс честі, попередник женевських конвенцій)
– Фолклендська війна (1982)
– Війна в Затоці (1990-1991)
Всі інші війни, в тому числі на Сході, в Азії, відбувались і відбуваються з великою кількістю військових злочинів.
То на холеру треба ці поняття взагалі?
Щоб після війни судити і карати тим чи іншим способом особливо кривавих катів.
А концлагеря не рахуються ?
“…Первые концентрационные лагеря в Германии были созданы вскоре после назначения Гитлера рейхсканцлером в январе 1933 года. Отряды штурмовиков (СА) и полиция организовывали концлагеря, чтобы разместить там множество людей, арестованных по подозрению в политической оппозиции режиму.
К 1939 году было основано семь крупных концентрационных лагерей. Кроме Дахау, это были Заксенхаузен (1936) — к северу от Берлина, Бухенвальд (1937) — возле Веймара, Нойенгамме (1938) около Гамбурга, Флоссенбюрг (1938), Маутхаузен (1938) и Равенсбрюк (1939)….”
https://encyclopedia.ushmm.org/content/ru/map/nazi-concentration-camps-1933-39
всього лише СІМ?
Невже совковий ГУЛАГ, оснований в липні 1934 року, і до 1956 року, мав лише сім таборів? Здається тільки різних управлінь ЛАГів було більше…
Ну і як вишенька на цьому лайні – перші керОвники цих катівень.
До ГУЛАГу були інші концентраційні табори, як то СЛОН…
Вот что пишет Википедия о понятии “Концентрационный лагерь” и истории их появления от 1895 года до современности: КНДР и КНР + концлагеря на украинской территории, оккупированной рашкой.
Довольно познавательно.
***
Есть даже строки об А. Гитлере, записавшемся охранником одного из концлагерей во время Первой мировой.
“Адольф Гитлер в начале февраля 1919 года записывается добровольцем в службу охраны лагеря для военнопленных, находившегося близ Траунштайна неподалёку от австрийской границы. Примерно месяц спустя военнопленных — несколько сотен французских и русских солдат — выпустили, а лагерь вместе с его охраной расформировали[9].”.
Если коротко, то концлагеря (и их пробразы) имели многие страны.
“…Словосочетание «концентрационный лагерь» восходит к испанским исп. campos de concentración, в которых в 1895 году во время войны за независимость Кубы испанцы интернировали мирное население[2].
Слово стало популярным во время англо-бурской войны в 1899—1902 годах из-за английских лагерей для гражданского бурского населения. Тогда же термин обрёл современное отрицательное значение в связи с ужасными условиями в этих лагерях, приведших к массовым смертям среди интернированных буров. В связи с гражданскими войнами и появлением тоталитарных режимов после 1918 года как сами лагеря, так и термин стали массовыми, распространившись с целью подавления оппонентов, в том числе и потенциальных, даже в мирное время…”.
Источник:
https://ru.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D1%86%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%86%D0%B8%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D1%8B%D0%B9_%D0%BB%D0%B0%D0%B3%D0%B5%D1%80%D1%8C