Авторка перекладу: Світлана
На офіційному каналі ГУР щойно з’явилося повідомлення про черговий улов добрих птахів у тимчасово окупованому Криму. Дослівно це виглядає так:
«…Авіапарк російських загарбників у тимчасово окупованому Криму знову скоротився внаслідок успішної бойової роботи майстрів спецпідрозділу ГУР МО України «Примари». Уражено три ворожі багатоцільові гелікоптери Мі-8, а також – дороговартісна російська РЛС 55Ж6У «нєбо-У»…»
Це – черговий результат полювання чи риболовлі, коли невід прийшов не «с тиною морскою», і таке там відбувається ледь не щодня чи щоночі. Це наводить на думку про те, що наші військові якось непомітно весь півострів перетворили на величезну Чорнобаївку. Справді, локація розташована недалеко від основної частини України, і плюс до того, море дає різні можливості підібратися непомітно до тих, хто замовляв пишний похорон.
Причому з боку моря, використовуючи особливу тактику, можуть підбиратися не тільки дрони чи ракети, а й диверсійні групи, які виконують масу кумедних номерів, після яких окупанти терміново їдуть додому вперед ногами, але головне – там вирізається багато рідкісної та дороговартісної техніки. Так, ворог із нестерпною наполегливістю ось уже три роки поспіль заповнює втрати засобів ППО, а наші військові з не меншою наполегливістю дають противнику привід до цього заповнення втрат.
Що тут найцікавіше – ворог завозить і розгортає свої найпотужніші й найновіші зенітні засоби, які начебто повинні роздивитися колір очей комара на відстані 300 кілометрів, але дронів, які й уражають ці засоби, роздивитися не можуть. Достатньо почитати, як вони описують свій ЗРК С-500 «Прометей»: це просто якесь нестерпне диво техніки, але наші фахівці знаходять методи, як його таки винести і знову ж таки – вперед лаптями. Щоправда, виноситься не все, що входить до цього комплексу, а найдорожче – радіолокаційні станції. Без них пускові установки можна бадьоро тягати на парад, але на практиці користі від них уже не буде.
Особисто мені дуже подобається опис їхньої РЛС «Нєбо-У». Вона взагалі має бачити абсолютно все і скрізь. Але буквально щотижня надходять дані про те, що саме цей агрегат відправлено на переплавку. Складається враження, що їм час перейменувати цю систему на «Небо – Ух, твою ж…». Звісно, можна застосувати і більш ємну назву, але факт залишається фактом. Агрегат не може роздивитися навіть те, що летить до нього в гості, що призводить до фатальних результатів. І просто цікаво, які відчуття мають лапті, приписані до цієї установки. Підозрюю, що вони не зовсім приємні, бо хтось із мудреців сказав, що очікування страти гірше за саму страту.
Щоправда, мудрець не уточнив джерела такої мудрості, бо страчені навряд чи з ним поділилися такими знаннями, але хай так і буде. Але якщо це так, то ГУР проявляє якісь неймовірні показники емпатії та співчуття. Справді, якщо екіпаж «Нєба» просто не знаходить собі місця, знаючи, що на них чекає, то наші військові намагаються зробити ці очікування якомога коротшими. Кажуть, що багато окупантів, яким «пощастило» воювати в особливо «мічених» зразках озброєнь, масово звертаються до ворожок і чаклунів, сподіваючись вчасно вискочити з «аналаговнєтної» техніки. І хто їх за це засудить, якщо сам цар користується тими самими засобами?
(Далі буде)