Новини з Баку

В азербайджанській пресі з’явилося повідомлення про те, що МЗС країни відновило прямий контакт з МЗС федерації. Там сказано про те, що 23 серпня 2025 року відбулася телефонна розмова міністра закордонних справ Азербайджану Джейхуна Байрамова з міністром закордонних справ курника Сергієм Лавровим, який кілька разів протягом життя міняв прізвище і останній паспорт, який він намагається не показувати, оформлений на Сергія Цнило-Лошадського. Що характерно, відновлення контакту сталося за допомогою телефонної розмови, і це лише означає, що до цього моменту навіть таких контактів не відбувалося.

Азербайджанська преса дуже цікаво описала те, про що була телефонна розмова, і виглядає це приблизно так:

«Сторони обговорили широке коло питань двостороннього та багатостороннього порядку денного, включно з політичною, економічною та гуманітарною співпрацею, а також регіональною та міжнародною безпекою. Окрема увага була приділена підсумкам останнього засідання Міжурядової комісії з економічної співпраці між Азербайджаном і Росією, яке відбулося 22 серпня в Астрахані. Міністри відзначили його результати як вельми успішні. Крім того, під час бесіди було проведено обмін думками і щодо інших питань, що становлять взаємний інтерес».

Завжди, коли в таких випадках є згадки про «широке коло питань» і «питання, що становлять взаємний інтерес», можна сміливо стверджувати про те, що це — текст прикриття і насправді, розмова була конкретною, але її суть не підлягає розголошенню. Крім того, тут преса обійшла ще один момент, якому в дипломатичному середовищі надається особливе значення, а саме — хто кому телефонував. Ми ж пам’ятаємо про те, як володар прекрасного чуба чекав, коли йому зателефонує Сі? Він це повторював кілька разів і, за чутками, навіть хотів заспівати в прямому ефірі: «Подзвони мені, подзвони! Подзвони мені заради Бога!», але його відмовили, посилаючись на те, що слух у діда вже не той, та й голос — так собі, а тому — він явно програє Френку Сінатрі з розгромним рахунком.

У цьому випадку такого  сказано не було, і тому можна зробити висновок про те, що це була ініціатива лаптів. Якби було інакше, ворожі ЗМІ вже сурмили б про це, а конторські ТГ-канали рвали б горлянку, розповідаючи про те, як вони «нагнули» азербайджанців. З іншого боку, східний стиль дипломатії передбачає видачу якихось знакових подробиць у потрібний час і в певному місці. Тому по-гарячому, це питання було залишено за дужками. Такому ходу подій є логічне пояснення.

Річ у тім, що лапті обстріляли активи державної нафтової компанії SOCAR в Одеській області, і Азербайджан явно не має наміру цього прощати. Лапті підняли кампанію в тому плані, що треба провести «сво» проти Азербайджану і хоч офіційно таке ніхто не озвучив, у Баку цей сигнал не тільки прийняли, а й відреагували на нього найжорсткішим чином. Ось як цю реакцію описує вже російська преса:

«Президент Азербайджану Ільхам Алієв повідомив після підписання мирної угоди з Вірменією, що влада відстежує «джерела» нових загроз і нарощує військову міць для забезпечення безпеки».

Мабуть, у Баку дійсно вживають якихось термінових заходів і щоб у Вірменії це не записали на свій рахунок, Алієв дав зрозуміти, що всі ці дії спрямовані проти абсолютно інших загроз. Зокрема, він зазначив, що республіка вже зміцнила армію на Каспійському морі та інших напрямках, а також збільшила чисельність сил спеціального призначення. Крім того, Азербайджан отримує «найсучасніші безпілотники, нові артилерійські системи» і чекає поставки нових бойових літаків, а наявні — «повністю модернізовані». «Ми нікому не радимо думати про ворожі дії проти нас… У нас є достатньо сильні союзники, і наша позиція в міжнародних організаціях завжди визнається справедливою… На відміну від деяких інших країн, ми не захопили жодної чужої території, не проводили етнічних чисток, не зруйнували жодного міста чи села», — звернув увагу Алієв. Він додав, що Азербайджан не хоче війни і виступає за мир, але повинен зберігати пильність.

Ну а заголовки російської преси і зовсім прямолінійні. Вони виглядають приблизно так: «Алієв віддав наказ готуватися до війни». Саме це і спонукало москву тимчасово підтиснути хвоста. Отримати зарубу з Азербайджаном, а значить, і з Туреччиною в момент, коли літній наступ явно пішов не за планом, а глибокі удари ЗСУ стали просто катастрофічними для економіки, отримати другий фронт і закритий Босфор — те ще задоволення. Проте всі розуміють, що повтор грузинської війни в Азербайджані просто зараз стримує Україна і лапті зараз намагаються переконати Баку у своїх «дружніх почуттях», ретельно ховаючи сокиру за спиною.

Схоже на те, що в Азербайджані це теж розуміють і тому не виконують нічого з репертуару тріо Єрмак-Арахамія-Верещук з розмінуванням, відведенням військ та іншим. І це — правильна позиція. Шкода, що ця трійця досі не виконує класичний репертуар тюремного шансону на Житомирській «Четвірці» або «Сокирянах». Думаю, там був би повний аншлаг. Ну а в Азербайджані таких «цінних діячів» розсаджують по кутузках швидко і тихо, тому там усе буде добре.