Переговори про…

Авторка перекладу: Світлана

Коментувати переговори найвеличнішого з Додіком ми не вважаємо за потрібне з цілком очевидних причин, а саме – через повну недостовірність інформації, яка йде як до заходу, так і після нього. Адже йдеться не про коментування самих переговорів, а про коментування коментарів, які надають брехун і шахрай, з одного боку, і лицедій, який більше нічого не робив у житті, крім того, що кривлявся на сцені, – з іншого. Тобто це і є два джерела інформації, які потім преса коментує із захватом і натиском.

Достатньо подивитися на будь-яке офіційне джерело інформації Білого дому чи Держдепартаменту, яке коментує рухи чи заяви Трумпа, і побачити, що крім вилизування свого шефа, там просто немає жодної змістової частини. Там усе описується в режимі гімнів і кантат, і якщо вони ще не стверджують, що Сонце сходить виключно завдяки зусиллям POTUS, то це не їхнє розуміння меж підлабузництва, а скоріше, їхнє недопрацювання, бо невігластво та відсутність фантазії їм просто не дозволяють розповісти, що саме найкращий президент у світі визначає висоту хвиль у Світовому океані й тональність співу птахів.

Те ж саме стосується й самого Додіка. Його самовихваляння і самозамилування просто вперлося у внутрішні обмеження, пов’язані з пізнаннями навколишнього світу. Якби він мав ширший світогляд, він, безумовно, не став би обмежувати рамками себе визначення «найкращий президент» і рушив би далі – порівнювати себе з імператорами та фараонами. Тож промови американської сторони про те, що це були чудові переговори з прутіним, на тлі удвічі урізаної їхньої програми, – пустий звук, і сьогоднішні заяви – точнісінько те саме.

Ну, а що стосується «лідора», який свого часу теж був найкращим президентом, то цей пацієнт уже з усіх ключових питань стільки разів перевзувався і стільки разів порушував своє слово та обіцянки, що всерйоз розмірковувати про його заяви просто немає жодного сенсу. Зрозуміло, що це моя особиста позиція, але заснована вона не тільки й не стільки на особистій неприязні до цих двох персонажів, а скоріше – на профдеформації, яка вже нікуди не подінеться, бо старого пса неможливо навчити нових трюків.

Справа в тому, що в судовій практиці є простий та логічний принцип. Коли сторони викладають свої позиції та наводять аргументи на їх підтвердження, вони повинні дотримуватися стрункості викладу та відсутності суперечності між викладеними фактами. Щойно виникає внутрішня суперечність і один аргумент суперечить іншому, протилежна сторона вказує на цю суперечність, і суд знімає цей аргумент з аргументації як суперечливий, а потім оцінює загальний стан позиції, вже без урахування скомпрометованого аргументу. Так от, обидва ці пацієнти постійно і практично з усіх ключових питань особисто дають суперечливі свідчення.

Просто для довідки: в будь-якому підручнику з філософії, у розділі «логіка», кожен легко знайде правило, згідно з яким судження, що містить внутрішню суперечність, є хибним. Саме так я оцінюю все, що виходить від Додіка та боневтіка, а тому вважаю дурним та шкідливим заняттям коментувати хибні судження. Ну, а якщо відкинути всю ту нісенітницю, якою заповнено ЗМІ, соцмережі та інші джерела інформації, то залишиться проста формула: домовилися поговорити про переговори, присвячені переговорам про переговори. І ось це коментувати немає жодного сенсу. Ну, а тим, хто все ж таки забажає розбиратися у відтінках сірого та сортах ла*на, – удачі і смачного.