Авторка: Світлана
Учорашня стаття про словники викликала дуже цікаве обговорення. Хочу додати ще кілька міркувань, відштовхуючись від одного з коментарів: «Проблема в том, что в самом украинском культурном пространстве не нашлось своего хлёсткого и жёсткого слова в адрес чужеземной дряни. И применение российского слова, пусть и с новизной, – отвратительно».
Перше. Шановний автор зауважує, що в українській мові не знайшлося необхідного слова для іменування чужоземної гидоти. На мою думку, таке слово й не варто було шукати. Як влучно зазначено в іншому коментарі, «чужоземцям відповідають на їх мові, іншої вони не розуміють». Це слово зрозуміле кожному на росії, а також тим, хто знає російську мову, яка, за заявами їхніх дослідників, є дуже поширеною, а тим більше – однією з офіційних мов ООН (досі). Українське, англійське чи інше слово такого успіху не мали б однозначно.
А з іншими мовами у москалів біда. Пам’ятаєте, як на початку широкомасштабного вторгнення був цілий парад мемів про паляницю, яку ніяк не могли вимовити москалі? Так от, це насправді серйозне мовне явище, яке називається шиболет – «своєрідний «мовний пароль», за яким можна розпізнати, що мова, якою розмовляє людина, є для неї нерідною», як визначає його Вікіпедія. І наша «паляниця» входить до переліку таких шиболетів, за допомогою яких у різні часи впізнавали чужинця. Цитата з Вікіпедії, досить велика: «На Сицилії існує анекдот, як під час повстання Сицилійської вечірні 1282 року острів’яни вбили французьких окупантів, яких викрили через те, що вони не змогли правильно вимовити сицилійське слово ciciri (нут). Під час Битви біля Куртре (1302) фламандці розпізнавали французів за їх нездатністю вимовити «Schild ende Vriend» (Щит та друг). Прикладом використання шиболета в історії Польщі можуть бути слова, які важко вимовляти іноземцям: «soczewica» («сочевиця»), «koło» («колесо»), «młyn» («млин») тощо. За їхньою допомогою 1312 року після придушення повстання війта Альберта[pl] поляки виявляли німців-заколотників. Під час фризького повстання (1515–1523) використовувалася фраза «Bûter, brea, en griene tsiis; wa’t dat net sizze kin, is gjin oprjochte Fries» (Масло, житній хліб та зелений сир — хто не може це вимовити, не справжній фриз). Кораблі, з борту яких не могли це вимовити, не пускали в порт і захоплювали. Під час Другої світової війни голландці використали назву міста Схевенінген (Scheveningen), оскільки вони, на відміну від німців, вимовляють «Сх», а не «Ш»; данці відрізняли німців за вимовою «rødgrød med fløde»; американці на тихоокеанському фронті використовували слово «lollapalooza», оскільки носії японської мови часто вимовляють «л» як «р»; фіни ловили росіян на вимові «Höyryjyrä». У часи німецько-радянської війни радянські солдати відрізняли переодягнених у радянську форму розвідників за словом «дорога», яке німці вимовляли як «тарок».
Повернімося до москалів. Ось їхні дискусії про паляницю на початку широкомасштабного вторгнення:
І ще один їхній діалог. Цікаво, навіщо їм знадобилося вчити мову за Твіттером за таких обставин?
І вже дуже скоро тональність наших відповідей на їхні мовні страждання змінилася:
Друге. Автор коментаря, наведеного на початку статті, назвав досліджуване нами слово «российским». Це досить точне визначення, бо, напевно, це слово не є «русским». Інший коментатор в обговоренні статті практично відповів опоненту: «Літературна назва чоловічого полового члена в рос.мові – «уд»… Від цього слова утворюються такі слова удочка, мудило, удаль, удой, удача, удовлетворённый, удовольствие». Довіримося цьому твердженню, бо я не перевіряла походження слова «х*й». Однак маю припущення, що це слово може бути тюркського походження, тобто прийшло до москалів з Ордою. Це припущення в мене виникло після перегляду одного зображення, на яке я натрапила десь на просторах Мережі (сподіваюся, цензура Мережі його пропустить):
Як можна зрозуміти, ліва частина – це монголи з гаслом (хоча навряд чи вони виступали проти ворон – швидше за все, тут був цінним переклад саме цього набору російських слів, наведено вгорі над зображенням), а права частина – це сторінка зі словника, наведена для підтвердження правильності монгольського тексту. Я не була впевнена в достовірності цієї картини і вирішила перекласти наведене гасло монгольською мовою (Гугл її знає). Вийшло трохи не так, як написано на гаслі над монголами, проте у монгольсько-російському словнику є п’ять слів із цим коренем: хуйвалдаан – заговор; хуйвалдагч – заговорщик; хуйвалдах – вступить в заговор, быть в заговоре; хуйлах – завёртывать, свёртывать в рулон; хуйлрах – клубиться, кружиться. Ба більше, Гугл-транслейт цілком спокійно перекладає «х*й» як «пеніс» і українською, і російською мовами. Тому, скоріше за все, це слово не «русское», але воно стало «российским» як символ росії та одна з їхніх найважливіших скрєп.
Отака історія на сьогодні. Ще раз дякую вам за увагу до статті та цікаві мовні знахідки, наведені в коментарях!
Тобто як перекладаеться “хуйло” з монгольськой на російську- “плакать”(глагол)?
Шановна авторка, дякую за увагу до мого коментаря. Та я написав саме про культурний простір. Ось дивіться: друга світова війна, американці висміювали і Гітлера, і нацистів-загарбників – всіма видами культури. Але на своїй мові, бойова пропаганда. СРСР також це робив. І нікому не було потрібно звертатись до ворога, бо в нього вже є своя справа. Важливо було підтримати своїх. Тобто воно саме так вийшло. 🙂
А слово з трьох літер, воно насправді в китайській мові якась допоміжна форма і це дуже смішно. Але угорці, які втекли з Уралу задовго до Орди, мають ті самі лайки, що і росіяни. Мабуть у росіян ця мерзота все ж своя, рідна. Та я не оріенталист, звідки мені знати. 🙂
Мовний пароль, сутність якого у вимові, використовувався ще в давнину, за тисячі років до Христа, про що в Старому Заповіті згадано:
“Книга суддів”. 16:6. “І казали йому: „Скажи но шіббо́лет“.[колос] А той казав: „Сіббо́лет“, бо не міг ви́мовити так. І хапа́ли його, і різали при йорданськім перехо́ді. І впало того часу в Єфрема сорок і дві тисячі”.
І в Другу Світову в Європі американці використовували слово “Thunder”, аби означити себе: вочевидь, звук «θ» німцям давався не легше, аніж мені у школі на уроках англійської… ))))
Про “шибболет” так і є. Це ще старозаповітна історія.
Найбільш вірогідни вважають, що слово х. споріднене зі словом ‘хвоя’. Завжди мені здавалося то дуже дивним – як чоловіки могли ототожнювати своє ‘достоінство’ з тонкими листям-голками, хоч навіть сосни?
Але: В Польщі різдвяну ялинку називають ‘хоінка'(choinka). В діалектах ялину(?) називають ‘хоіна’. Є ще слово ‘хойни’ ~= handsome. А це вже інший розмір – високий та стрункий.
“Прийнято вважати, що спорідненим словом є праслов’янське позначення чоловічого статевого органа…” прийнято вважати. Це просто голка, колюче. Ніяк логично, асоціативно не виходить зі слова хвоя, колючого дерева, ознаки чоловічого щастя. В тих культурах, де є спадок санскриту, індо-європейського письма ке, кхе, ске, кхем – це є голка, що і хвоя – колючка.
Коли служив у 1993-1994 строкову, у нас був прапорщик один, литовець: “…ну, у нас в селе етім словом сосна називаєтся, толькО прямая, как рускіє гОвОрят, кОрабєльная; нє такая, крівая, как на пОлігонє ілі в кіно про Буратіно…”
Мовознавці кажуть, що литовська мова зберегла багато прадавніх архаїчних форм та слів, у тому числі й назва придатного на бруси та дошки хвойного дерева.
Шановна авторка, довожу до вашого відома, що слово “уд” походить з Старого Заповіту, воно евр. походження.
> маю припущення, що це слово може бути тюркського походження, тобто прийшло до москалів з Ордою.
> Як можна зрозуміти, ліва частина – це монголи з гаслом
Монгольська мова — не тюркська, вона належить до монгольської групи мов, до якої також належать бурятська та калмицька. Тюркська — це паралельна група.
Тобто, існуює декілька мов в яких і штучний розум, і квантові, як обчислення, так і гравітація, без ІксІгрекЙов ніяк не обійдуться.
Дякую за дуже гарне дослідження!
Доречи, московитів вводить в ступор навет не “паляниця”, а “паляниця” і “полуниця”. Вони не розуміють відмінности.
Мав співробітника китайця на ім’я Huy. Було досить незручно спілкуватися.
А от слово “хуйло” за багато років життя в Україні мабуть майже не зустрічалось. Так що вважаю то ім’ям власним, зневажливо ритмічно співзвучним з “гівно”
мабуть ще незручніше – транскрипція імені Семен англійською.
“Однак маю припущення, що це слово може бути тюркського походження, тобто прийшло до москалів з Ордою. ” – можливо, тільки як воно дійшло аж до Польщі? теж цілком вживане, в тому ж значенні та зберігаючи значення для частини похідних слів (chujowy), хоч і з чотирьох літер у базі.
Десь у році 2000, коли путін прийшов до влади, англомовні посміювались з його ім’я. Put-in = засунь, запхай, вставляй, або щось ще унітазно-генітальне. Так що їх наше прізвисько тої лисої пісеньки напевне мало здивувало.
Взагалі деякі прізвища їх досить розважають. Наприклад Слутская, або в англійскій транскрипції Slut-skaya
я ще бачив варіант “poo teen”. тоді ще не знали про валізу №1.
Дякую, підняли настрій.