Незвичний погляд. Про словники

Авторка: Світлана

Після статті про слово «правий» я захотіла поділитися своїми роздумами про словник, щедро процитований у ній, а «Весела пісенька» шановного Anti-Colorados несподіваним чином підказала, який приклад для цього можна взяти.

Отже, спробуймо проаналізувати феномен успіху слова «х*йло» суто з мовної точки зору. За стартову точку візьмемо те, що зв’язок між словом та об’єктом, який воно називає, відомий і однозначний: його чітко визначає навіть штучний інтелект. Тож погляньмо на слово: чому саме воно? Які значення та відтінки воно передає і якими способами? Ці запитання поставимо до слова загалом і до кожної з його частин.

Корінь. Чому саме такий? Спочатку на думку спадає, що назва чоловічого статевого органа логічно підходить для називання чоловіка. Але навіть у моєму невеликому запасі цих слів є слово з коренем на позначення жіночого статевого органа «п*здун», але воно, напевно, утворено вже від дієслова, яке означає «брехати, не відповідати за свої слова». Я не користуюся цими словами, тому, можливо, деякі відтінки значень мені невідомі, але спробую їх розглянути суто з мовної точки зору. Отже, в аналізованому нами слові корінь «х*й» непрямо співвідноситься з об’єктом іменування, а передає якісь додаткові сенси. Які?

Суфікс -Л- і закінчення -О. При додаванні саме до цього кореня вони утворюють слово, яке ми розуміємо, що ним названо людину (бо, наприклад, слово «весло» теж закінчується на -Л-О, але означає неістоту). Чи важливий суфікс у цьому слові? Так. Перевірте своє мовне чуття і додайте до кореня інші суфікси, наприклад: -ЕНК-О, -ЧИК, -ЯНИН, -ЄЦЬ, -ЯЙЛ-О або інші, які спадуть на думку. Слово заграло іншими барвами, чи не так? І хто сказав, що з таким коренем не може бути створено якесь слово з розряду грубої ніжності?

То що додають суфікс -Л- і закінчення -О значенню цього слова? Для цього варто розглянути схожі слова, тобто ті, що (1) означають людину; (2) закінчуються на -ЛО (для стислості будемо писати так, але пам’ятаємо про суфікс і закінчення у цьому складі).

Для з’ясування цього звернемося до одного з моїх улюблених словників – Інверсійного словника української мови. Ось його обкладинка і титульний аркуш:

Цей словник створено на основі 11-томного Словника української мови (СУМ), тобто він подає мінімум інформації про слово, решту за потреби можна взяти в СУМ (що ми й робитимемо далі). В Інверсійному словнику наведено 134 тисячі слів, і стоять вони за абеткою, тільки абетку застосовано у зворотному порядку (=інверсійно) щодо слова, тобто першими розміщено слова, які не починаються, а закінчуються на літеру А, за ними – слова, які закінчуються на БА, і так далі. Для мене є досі загадкою, якими зусиллями можна було впорядкувати слова у зворотному порядку їхніх літер, щоб надрукувати це у 1985 році, коли, напевно, ще не було відповідних комп’ютерних програм. Цей словник є настільною книгою насамперед для шанувальників кросвордів та поетів, які шукають рими або слова з певним закінченням. Для мене це одне з найцікавіших джерел інформації про мову.

Отже, занурюємося в Інверсійний словник. Слова з кінцевим -ЛО загалом становлять сім неповних стовпчиків цього словника на сторінках 513, 514 і 515. Угорі на внутрішніх полях сторінок вказано чотири літери: на непарній (513) вони означають, що останнє слово сторінки закінчується на -АДЛО (простирадло), на парній (514) – що перше слово на сторінці теж закінчується на -АДЛО (верцадло). Як бачимо, в цьому словнику подано тільки написання слова і його наголос. Надрядкові індекси біля деяких слів вказують на те, що це омоніми, які у Словнику української мови подаються також як окремі слова (як це було зі словом «правий» у попередній статті).

Перегляньмо ці стовпчики. Чи всі слова вам відомі? Мені – ні. Але серед тих, які хоча б трохи знайомі, спробуймо знайти назви людей. Я впізнала тут кілька слів, які закінчуються на -А-ЛО (гарикало, базікало), -Д-ЛО (падло, страховидло), -И-ЛО (бурмило, зубрило), -АЙ-ЛО (недбайло, дрімайло). Що об’єднує ці слова? Вони передають дещо зневажливе ставлення до того, кого називають (у Словнику української мови біля тлумачення цих слів очікувано стоятимуть позначення: розм. = розмовне, лайл. = лайливе, зневажл. = зневажливе). Якби досліджуване нами слово було у словнику, воно теж мало б такі позначення.

Також багато з них утворено від дієслів: зубрити, базікати, падати. Чи підходить ця модель досліджуваному нами слову? Ні. У корені чітко читається предмет, а не дія. І ще одна відмінність: між коренем та суфіксом -Л- нема іншого суфікса (як у наведених вище словах). Нарешті, у слові наголос падає на закінчення (на -О).

Тому звузимо пошуки – пошукаємо слова (1) без додаткового суфікса перед -Л, (2) із наголосом на -О і (3) зі значенням людини. Мої результати такі: скавло, вайло, ракло, хамло, трепло, мурло. Одне іншого краще, і всі виразні завдяки тому, що короткі, та ще й наголос падає на закінчення слова. Тож досліджуване нами слово «х*йло» вписується сюди за своєю «енергетикою». Невдовзі після того як це слово у нас набуло популярності, я бачила відео, де дівчина пояснювала це слово іноземцю. Переклавши дослівно корінь, вона спробувала передати загальну конотацію цього слова і для цього зневажливо скривилася. Цікаво, чи був у когось із вас такий перекладацький досвід, шановні читачі?

Але залишилися кілька нез’ясованих питань. Перше: якого роду це слово? Друге: з чого це можна визначити? І тут звернімося до 11-томного Словника української мови – велетенської десятилітньої (1970–1980 рр.) праці, за результатами якої вперше було систематизовано та описано понад 130 тисяч слів української мови. Словникова стаття розкриває не тільки значення слова, а й містить ще кілька важливих елементів: 1) наголос (якщо можливі варіанти – наводяться всі); 2) вказівки щодо значення та вживання: розмовне, переносне, зневажливе тощо; 3) найближче закінчення – зокрема, для іменників наводиться закінчення родового відмінка; 4) для іменників вказується рід – чоловічий, жіночий або середній; 5) всі значення слова; 6) приклади його вживання і джерела, звідки ці приклади взято.

Отже, про рід слова: що перше вам спадає на думку: «такий х*йло» чи «таке х*йло»? Звернімося до сформованого переліку слів, адже вони можуть мати ті самі граматичні ознаки, що й досліджуване нами слово. У словниковій статті рід буде вказано на другій позиції після слова, а також його буде видно у прикладах, якщо біля цього слова стоятиме частина мови, що змінюється за родами, – прикметник або займенник. Крім того, приклад можна вважати дуже вдалим, якщо з нього можна зрозуміти значення слова і його емоційне забарвлення.

ВАЙЛО, а, ч. і ж., розм. Неповоротка, незграбна людина; тюхтій. Біда якомусь вайлові, якщо він потрапить Багірову під руку в таку мить! (Гончар, III, 1959, 188); // зневажл., лайл. Певно, ота мацапура, оте вайло сидить та човпе, бо хоче буть магістром (Н.-Лев., І, 1956, 608); – Гей, ти, вайло! – гукала вона на неї, коли Гафійці ненароком вилітало з рук веретено (Коцюб., II, 1955, 31).

До цього слова вказано чоловічій та жіночий рід вживання, хоча другий приклад містить сполучення в середньому роді – «оте вайло». Напевно, середній рід тут і формує конотацію «зневажл., лайл.». Найкраще розкриває значення цього слова третій приклад, де пояснюється, за що саме людину називають таким словом. 

МУРЛО, а, с., зневажл., лайл. Те саме, що мурмило. Як найостанніше мурло, він поліз поперед жінки в темну глибину машини (Загреб., Шепіт, 1966, 191).

До цього слова вказано середній рід, який підтверджується прикладом. Позначки «зневажл.», «лайл.» ілюструються вживанням слова «найостанніше» та описом ситуації. До слова «мурмило» ці позначки теж додано, але рід вказано чоловічий. Із прикладів це перевірити неможливо (до другого значення приклад не наведено): МУРМИЛО, а, ч., зневажл. і. лайл. Груба, невихована людина. – Іди ж, кажу, та сій! Не мимри там під ніс! Аби лиш, господи, на ниві нам вродило, То буде нам і всім… Чи чуєш ти, мурмило! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 59). 2. Похмура, непривітна, замкнена людина; відлюдько.

РАКЛО, а, ч., вульг. Злодій, бандит. [Палажка:] Казала я Химці: не вір раклові (Мирний, V, 1955, 251); – Дурненька… Я що – лежебока? Чи якийсь ракло? Шофер! Першого класу!.. (Грим., Незакінч. роман, 1962, 278).

До цього слова вказано чоловічий рід (який підтверджується прикладом), а також позначку «вульг.», тобто «вульгарне». Із прикладів не можна зрозуміти значення слова, корінь тут теж не допомагає, але за рахунок протиставлень у прикладах можна сформувати певне уявлення про це значення: «йому не варто вірити», «людина, яка не «лежебока», але й не шанованої професії».

СКАВЛО, а, с., розм. Той, хто скавулить, скавучить. Годі тобі скавучати! Іч, який скавло! Не ходи босий, то й не будуть тобі наступати на ноги (Сл. Гр.).

До цього слова вказано середній рід, але у прикладі наведено його вживання в чоловічому роді («який скавло»). Приклад, на мою думку, дуже вдалий, бо він не тільки передає емоцію, а й містить спільнокореневе слово «скавучати», яке полегшує розуміння того, чому людину назвали скавлом.

ТРЕПЛО², а, с., вульг., рідко. Базіка, базікало, хвастун. Говорить, мовляв, одно, а робить зовсім інше. Репутація «трепла» йому цілком забезпечена (Шовк., Починається юність, 1938, 101).

До цього слова вказано середній рід, але з прикладу це не видно, хоча значення слова розкрито.

ХАМЛО², а, ч. і ж., заст., розм., лайл. Те саме, що хам і хамка. – Та ти і не тикай, бо я тобі не рівня, ти – хамло, мужик, а я – дворянин! (Мирний, І, 1954, 294); // Вайлувата, незграбна людина. Він такий хамло, поки дочвала, то й сонце зайде (Сл. Гр.).

Словник вказує можливість вживання цього слова зі значенням і чоловічого, і жіночого роду. Напевно, до особи жіночої статі зручніше застосувати слово «хамка», бо в ньому вже є граматичний жіночий рід. А чоловічий рід, вказаний словником, ілюструється сполученням «такий хамло» у другому прикладі. І звернімо увагу: другий приклад розкриває значення слова, а для того щоб у першому прикладі зрозуміти протиставлення «хамло = мужик» і «дворянин», треба звернутися вже до слова «хам», перше значення якого є застарілим, а друге – більш сучасним та знайомим: ХАМ, а, ч. 1. заст. Зневажлива назва людини з нижчих соціальних верств, станів (у мові панівних класів). [Старий пан:] Та як же ти, черв’як, козявка нікчемна, мужик неотесаний, хам, як ти наважився іти проти дворянства? (Вас., III, 1960, 474); // Грубе звертання до кріпака, слуги, наймита. – Не кричіть, ми не череда! – Що ти сказав, хаме? З пастухом мене порівнюєш? Геть з двору! (Донч., III, 1956, 51). 2. розм., лайл. Зухвала, груба, нахабна людина. Хвилину завагався [Ілакович], як йому поступити: покласти край недопустимій розперезаності маклера, просто повернувшись спиною до хама, чи вдати, ніби нічого незвичайного в його поведінці й не помітив (Вільде, III, 1968, 35).

Висновок. Слово «х*йло» є прикладом вдалого поєднання емоції, яку вкладає в нього мовець, і форми – короткої лексичної одиниці, виразність якої посилює наголос на закінченні. У змісті цього слова важливе не так пряме значення кореня, як конотація зневаги, сформована навколо нього. На мою думку, це слово може мати і чоловічий рід (бо вживається на позначення чоловіка), і середній рід (коли треба підкреслити зневагу, яка переходить в інші емоції, – презирство, гидливість тощо).

І ще один висновок. Словники – це величезна праця, де кожен елемент виконує важливу роль. Це скарб кожної мови, це поле для цікавих пошуків. Тому, як писав знавець тринадцяти мов, поет і перекладач Максим Рильський, «Не бійтесь заглядати у словник: Це пишний яр, а не сумне провалля».

Отака історія на сьогодні.