Фарш з легенди?

За часів моєї молодості, не раз і не два доводилося стикатися з однолітками зі 108-го полку ПДВ і бувати в ППД цієї військової частини. Тому було кілька причин, але головна з них полягала в тому, що на території частини була пошта, а оскільки місто було нафаршироване найрізноманітнішими військовими частинами, від будбату і ракетників до інженерних частин і ПДВ, то багато хто отримував пошту саме в цьому відділенні. Просто зазначу, що цей самий полк був чимось на кшталт візитівки ПДВ, і туди часто приїжджало московське командування військ, включно з командувачем, начальником штабу, або ж туди заглядали шишки з міністерства оборони.

Ну а художні фільми про десантників не обходилися без участі військовослужбовців цього полку. Принаймні, мені відомо два таких совкових фільми, і якщо в одному з них треба було розуміти, що і до чого там, за дрібними деталями, то в іншому, більш ранньому, в кадр потрапив КПП цього полку. Сам він входив до складу 7-ї дивізії ПДВ, чий штаб знаходився прямо в місті. Наскільки можна було зрозуміти, вся дивізія мала свій сектор наступу в разі війни в Європі, і це був північний напрямок. Принаймні, коли в Польщі почалися протести «Солідарності», як мінімум один раз, майже вся дивізія і цей самий полк уже завантажилися в транспортні Іл-и і очікувалася тільки команда на зліт. Її так і не надійшло і повтору Будапешту і Праги не відбулося.

Тобто, свого часу, полк цей був більш ніж пафосний, але знали про це тільки ті, хто був у темі й розумів, про що йдеться. Зрозуміло, що широкомасштабне вторгнення в Україну не могло обійтися без участі цього полку. Так воно і сталося. Щоправда, ми не раз і не два стикалися з тим, що під роздачу потрапили псковські та рязанські десантники, а ось про цей полк особисто мені не доводилося нічого чути. І ось ТГ-канал «Атеш», сьогодні написав таке:

«Агенти руху «АТЕШ» із числа російських військових повідомляють про критичну ситуацію в 108-му ДШП. За наказом командування, підрозділи змушені просуватися в бік Павлівки «за будь-яку ціну» — без координації з сусідніми частинами і за повної відсутності контрбатарейної підтримки та ефективної роботи РЕБ. Штурмові дії ведуться практично цілодобово, не враховуючи масштабні втрати особового складу. В результаті командування почало переводити в штурмові групи тилові підрозділи та неугодних офіцерів…»

Якщо ситуація виглядає саме таким чином, то це може означати щось одне з двох. Або полк давно розгубив свою «елітність» і вже мало чим відрізняється від решти військ, або там кидають на штурм уже еліту, яку раніше ніколи не задіювали в режимі м’ясного штурму. Знову ж таки, якщо інформація отримана з надійного джерела, то там справи зовсім кепські.

«Наші агенти працюють прямо всередині 108-го полку, передаючи «АТЕШ» точні відомості про позиції та переміщення ворога. Ці дані використовуються Силами оборони України для нанесення ударів, що додатково збільшує втрати серед окупантів і руйнує боєздатність підрозділу. Обстановка всередині полку загострена до межі. Зростає кількість випадків самовільного залишення позицій, фіксуються інциденти суїциду. Російських військових продовжують кидати на безглузді атаки, розглядаючи їх як витратний матеріал».

Ще раз підкреслю, якби йшлося про якісь інші підрозділи, то про це взагалі можна було не згадувати. Але в цьому випадку йдеться про легендарну військову частину, яку вирішили засунути в м’ясорубку у найбрутальніший спосіб. Скажімо так, щось подібне може відбуватися не від хорошого життя. І якщо у нас — великі проблеми з особовим складом та іншим, то у ворога теж — не зефір. Принаймні, якщо знати передісторію цього полку, саме таке враження і складається.