Волонтерка. Митець був правий!

Якщо йдеш крізь пекло — не зупиняйся.
Вінстон Черчіль.

Стаття сьогодні буде незвичним. Я просто викладу тут дописи двох розумних вальцманоботів.

Володимир Ар’єв:

Ми підійшли до межі. Далі катастрофа, якщо все залишити без змін. Зміни – це або легітимна зміна влади, або кардинальні зміни у наявній владі. Третього шляху немає, якщо Україна хоче не просто вистояти, а вижити. Зараз поясню чому.

Перше. В країнах-партнерах будуть зміни не на користь допомоги Україні. Вони вже відбулися в США і ми на собі це відчуваємо. Вони у процесі в Польщі, президент якої вдається до антиукраїнських дій, а у суспільстві є відчутний кавалок відповідних настроїв. Зміни насуваються на ключові країни Євросоюзу Німеччину та Францію, де крайні праві партії, які виступають за припинення допомоги Україні, ростуть як на дріжджах.

Друге. Внутрішня корупція, беззаконня і свавілля силовиків та спецслужб. Мішки чи сейфи брудних грошей, сукупний мільярд гривень на застави для своїх, кришування, схеми, відвертий рекет і рейдерство, розкрадання на обороні, читай на виживанні (остання стаття в New York Times про $1,2 мільярди, втрачені /реально вкрадені/ на закупівлі зброї), розбазарювання бюджету на піар-програми тощо, тощо…

Складаємо це докупи і отримуємо картину: дії української влади додають аргументів противникам допомоги. Зміни поведінки Зе-команди не видно і на обрії – вони задоволені, самовпевнені і грошовито забезпечені. А головне, не бачать того, що станеться вже наступного року. Це скоро, хоч вони не вміють планувати так надовго. Саме тому, є лише два варіанти виживання: або легітимна зміна, або зміна поведінки.

Легітимна зміна видається наразі малоймовірною: демократичні вибори під час воєнного провести дуже важко, а Зеленський вчепився в крісло намертво. Зміна поведінки можлива, але теж дуже сумнівна. Для цього партнери мають ставити фінансові вимоги. Вони це вже роблять, хоча можуть і жорсткіше. Саме тому і вони, і суспільство мають добиватися створення уряду національної єдності, який буде незалежним від офісу президента і його оточення.

І перше що зробити – повністю перекрити схеми та фінансові потоки наліво, прибрати неефективні закупівлі і витрати, ввести податки на азартні ігри та ліквідувати торгівлю контрафактними підакцизними товарами. Ну і бити росію, яка нарешті має відчути на собі реальні ракети, а не обіцяні. Ми у Європейській Солідарності давно маємо повний список дій, просто він передбачає зміни, які не сподобаються прилипалам.

Внутрішніх ресурсів у нас вистачить частково перекрити дефіцит коштів, якщо умовні мішки і сейфи повернуться в бюджет. Наразі немає політичної волі у владної верхівки. Інстинкту самозбереження, здається теж – завалило пачками доларів. Але і це мине.

А тепер про статтю в The New York Times про $1,2 мільярди, втрачені /реально вкрадені/ на закупівлі зброї. Зоя Казанжи зробила дуже гарний розбір статті:

Стає зрозумілим, чому Україні все важче отримувати західне фінансування.

У The New York Times 6 вересня вийшла стаття, яка називається «In Ukraine, Fraud and Waste Are Rewarded With More Weapons Contracts» – «В Україні шахрайство та марнотратство винагороджують новими контрактами на постачання зброї».

А підзаголовок ще жорсткіший: «Secret military audits reveal a military procurement system riddled with mismanagement. In 2024 alone, Ukraine lost $1.2 billion to fraud and waste». Тобто: «Таємні військові аудити показують систему оборонних закупівель, пронизану неналежним управлінням. Лише у 2024 році Україна втратила 1,2 мільярди доларів через шахрайство та марнотратство».

Зупинюсь на основних моментах.

Отже, NYT отримала конфіденційні матеріали Державної аудиторської служби України та внутрішнього аудиторського підрозділу Міністерства оборони. Аудити охоплюють 2024 і 2025 роки. Журналісти також використовували судові матеріали та українські відкриті джерела.

Ці аудити засекречені і раніше не проходили публічного аналізу. NYT пише, що їй невідомо, які саме заходи Агенція оборонних закупівель вжила після отримання висновків аудиторів.

Перше.

За даними внутрішніх державних аудитів, лише за 2024 рік Україна втратила приблизно 1 200 000 000 доларів через «fraud, waste and mismanagement» – шахрайство + марнотратство/неефективні витрати + неналежне управління. Пряма цитата: «Ці втрати, які не були оприлюднені, накопичувалися навіть тоді, коли президент Володимир Зеленський звертався до союзників з проханням про більше озброєння та фінансової допомоги».

Друге.

7 із 10 найбільших військових підрядників України отримували нові контракти, хоча щодо них уже існувала щонайменше одна з проблем:
• кримінальне розслідування щодо шахрайства;
• невиконані попередні контракти;
• арешти керівників за корупційними звинуваченнями.

Більше того, аудитори знайшли 18 компаній, які отримували нові угоди після того, як уже не виконали попередні зобов’язання. Із цих 18 компаній шість не виконали жодного контракту.

NYT пише не просто про те, що десь «украли гроші». Видання описує систему, в якій провал попереднього контракту не обов’язково позбавляє компанію можливості отримати наступний.

Третє.

Павлоградський хімічний завод: 233 000 непридатних мін, і це один із центральних кейсів матеріалу. Йдеться про державний Павлоградський хімічний завод та його керівника Леоніда Шимана.

За судовими матеріалами, які цитує NYT, завод поставив армії 233 000 непридатних мінометних мін. Проблеми були, зокрема, з підривачами та пороховими зарядами.

На фронті це означало буквально те, що описує NYT: боєприпаси або не спрацьовували належним чином, або взагалі не вилітали нормально з міномета.

На момент отримання першого великого мінометного контракту Шиман уже був фігурантом кількох антикорупційних розслідувань, зокрема щодо можливого розкрадання та шахрайства. І контракт приблизно на 280 000 000 доларів держава надала, коли він перебував під заставою у корупційній справі.

Цікава деталь, яка згадується в тексті: завод спочатку сам повідомив, що не має достатніх потужностей для виконання замовлення. Але потім підприємство змінило інформацію про свої можливості. Аудитори не знайшли пояснення цієї зміни. І вони ж не знайшли доказів, що хтось належним чином перевірив реальну здатність заводу виконати замовлення. Контракт був укладений.

Далі взагалі абсурд. Після провалу з мінами завод отримує нові контракти. Вже почали надходити дефектні боєприпаси, аудитори написали, що Агенція оборонних закупівель «did not draw proper conclusions» – «не зробила належних висновків», а натомість підприємство отримало нові замовлення! Цьому ж заводу доручили поставити майже весь обсяг 122-мм артилерійських боєприпасів для української армії на 2025 рік.

У квітні 2025 року Шимана заарештували у справі про шахрайство приблизно на 68 000 000 доларів, йшлося про витрати, пов’язані з перевіркою та заміною десятків тисяч дефектних мін. Окремо, у серпні 2026 року, Шимана засудили до п’яти років ув’язнення в іншій справі – по схемі продажу вибухівки за завищеними цінами. Його адвокат повідомив NYT, що вирок оскаржуватимуть.

Четверте.

Окремий висновок аудиторів: приблизно 126 000 000 доларів було втрачено через те, що дешевші пропозиції обходили, а за озброєння переплачували. Аудитори також вказували на випадки укладання контрактів без належного юридичного обґрунтування.

І тут NYT наводить дуже яскравий конкретний приклад.

У 2024 році АОЗ закуповувала реактивні боєприпаси на сотні мільйонів доларів. Було три пропозиції:
№1 – ціна за одиницю близько 4 200 доларів;
№2 – ціна за одиницю близько 4 600 доларів;
№3 – ціна за одиницю близько 5 100 доларів.

І тут ключове – це були ОДИНАКОВІ ракети. Виготовлені тією самою компанією на тому самому заводі в Туреччині.

Найдешевшу пропозицію дала сама турецька Arca Defense, тобто можна було купувати фактично напряму у виробника.

Що вибрала Україна? Правильно – найдорожчу пропозицію!

Контракт отримала не Arca Defense за 4 200 доларів, а структура Czechoslovak Group із ціною приблизно 5 100 доларів за одиницю.

Тобто Україна вирішила використати чеського посередника замість прямої закупівлі у турецького виробника.

Фраза аудиторів, яку цитує NYT: «no justification for the decision» –  «жодного обґрунтування цього рішення».

Причому попередні аудити вже рекомендували уникати закупівель через посередників.

За підрахунками журналістів, рішення купувати через Czechoslovak Group замість безпосередньо у виробника збільшило рахунок України приблизно на 130 000 000 доларів.

NYT спеціально зазначає, що аудит не звинувачує Czechoslovak Group у будь-якому правопорушенні. Представник компанії сказав, що вони не знали умов пропозицій конкурентів і не мали доступу до процедури оцінювання.

Отже, питання NYT виключно до українського замовника і його рішення, а не твердження, що чеська компанія вчинила злочин.

Але, і це пряма цитата: «Контракт на виробництво ракет був одним із багатьох українських угод, які допомогли перетворити чеську групу на потужного світового гравця. Цього року компанія вийшла на біржу, перетворивши свого 33-річного мажоритарного власника Міхала Стрнада на найбагатшого виробника зброї у списку мільярдерів за версією Forbes».

П’яте.

У 2024 році Україна хотіла придбати ракети радянського типу у сербського виробника. Через політичну позицію Сербії була потрібна складна схема з посередниками.

Контракт уклали з українським державним «Спецтехноекспортом». Аудитори зазначили, що компанія вже мала історію невиконаних контрактів. Крім того, антикорупційні органи публічно повідомляли про розслідування щодо колишніх керівників компанії за підозрами у можливому розкраданні та відмиванні грошей.

Але «Спецтехноекспорт» не мав сербської експортної ліцензії на ракети. Замість ліцензії компанія надала гарантійний лист української військової розвідки.

Аудитори зробили висновок: такий преференційний підхід не мав юридичного обґрунтування, особливо з огляду на попередню історію невиконаних контрактів компанією.

«Спецтехноекспорт» залучив як субпідрядника американську Regulus Global. NYT пише, що кілька контрактів між Regulus та «Спецтехноекспортом» мали сукупну вартість близько 1 700 000 000 доларів. Вони повинні були забезпечувати постачання озброєння Україні. Але конкретна угода щодо сербських ракет почала розвалюватися.

За словами керівника Regulus William Somerindyke Jr., тодішній міністр оборони Рустем Умєров хотів прибрати посередників із системи. Він запропонував Regulus працювати безпосередньо з Агенцією оборонних закупівель, фактично прибравши зі схеми «Спецтехноекспорт». І це в плюс Умєрову.

До початку 2025 року «Спецтехноекспорт», за даними аудиторів, став найбільшим боржником Агенції оборонних закупівель і мав більше невиконаних контрактів, ніж будь-який інший постачальник.

Українська держава подала проти нього позов щодо штрафів і відсотків. «Спецтехноекспорт», в свою чергу, вимагав гроші від Regulus. Американська компанія заявляє, що нічого протиправного не робила і просто опинилася «посередині» реорганізації української системи закупівель.

NYT також повідомляє про щонайменше 100 000 000 доларів передоплати за угодою, яка зрештою зірвалася. Зараз сторони продовжують судитися щодо цих грошей.

NYT пише, що Арсен Жумаділов відмовився від коментаря для статті, він подав у відставку і залишив посаду 31 серпня 2026 року.

Стаття не стверджує, що аудит встановив особисте незаконне збагачення Жумаділова чи що саме він особисто ухвалював усі описані рішення.

Шосте.

В тексті NYT не називає Тимура Міндіча на ім’я, але описує відомий кейс із колишнім бізнес-партнером Зеленського. Газета пише, що проблеми із закупівлями дійшли до найближчого оточення президента. Пряма цитата: «Зеленський не зміг навести лад у системі закупівель, і проблеми проникли в його найближче коло».

За версією слідства, антикорупційні органи таємно записали колишнього бізнес-партнера Зеленського, який схиляв посадовців до закупівлі бронежилетів, що не пройшли випробування на безпеку. NYT пише, що ця людина залишила Україну на тлі розслідування.

Отже, який головний висновок із всього оцього прочитаного?

Стаття, на мою думку, набагато серйозніша, ніж просто черговий матеріал «про українську корупцію».

Автори описують структурні дефекти системи:
– компанія провалює контракт  – але може отримати наступний;
– керівники перебувають під слідством – але компанія продовжує отримувати державні замовлення;
– постачальник не довів виробничої спроможності – але отримує контракт;
-немає необхідної експортної ліцензії – знаходиться інший документ;
– є можливість купити безпосередньо у виробника –  купують через дорожчого посередника;
– аудит виявляє проблеми –  незрозуміло, які наслідки має цей аудит.

Певне, саме тому NYT і винесла у заголовок слово «rewarded» – «винагороджують».

І це вже не просто корупція, це питання боєздатності армії і життя військових.

От така фігня, малята (с).

Отже, відверто злочинні дії Портрета і його призначенців отримають все більш жорстку реакцію Заходу. І не тільки вербальну. Вже є випадки блокування коштів на допомогу Україні. В зв’язку з тим питання: коли кількість перейде в якість? Коли вербальна реакція закінчиться і Захід просто мовчки перестане давати гроші?

Я можу відповісти на це питання. Це станеться тоді, коли Марін Ле Пен у Франції, і АдГ в Німеччині прийдуть до влади. Тобто в найближчі два-три роки. А до того моменту допомога буде не збільшуватись, а зменшуватись. Бо Портрет і його слуги дуже стараються. Я просто вже не встигаю навіть читати про корупційні скандали зелених утирків.

І будь-ласка, не пишіть що Порох і опозиція повинні піднімати нарід і брати владу. Опозиція має стільки можливостей, як за неї проголосували. А нагадаю, що зебіли і зегенерати всюди верещали, що якщо їм не сподобається правління Портрета, то вони його знесуть. От хай і зносять.

Все має свою ціну. Ціна вибору Портрета в 2019 – смерті тим, хто його вибрав, і, на жаль, хто був проти. Так працює природній відбір.

Ми йдемо крізь пекло. І головне, щоб нас не зупинили адепти Зеленського, бо тільки на підтримці зебілів і зегенератів тримається його влада.

Президент Зеленський – вирок Україні.

Наша праця за тиждень.

Отримав запит від роти НРК ББС КОНДОР на компенсацію абонплати терміналів Старлінк за серпень (39000 грн). Завтра буду платити.

Син моїх сусідів, молодий хлопець, пішов захищати Неньку. І не просто пішов, а в десантно – штурмові війська. А це дуже круто, звісно, але ж це постійний бруд, багнюка, кров, піт, пісок, взимку стужа, і гарні слова підтримки від зелених ухилянтів.

Треба чесно сказати, що міністерство мародерства досить гарно екипіювало хлопця. Броня, каска, плитоноска, літній одяг, літне взуття більш – менш прийнятної якості. А от зимнього одягу ще не видавали, але те, що носять побратими – то таке, скажемо так,  середньої якості. Отже ми трохи допоможемо хлопцю. Купимо зимовий тактичний одяг, зимове взуття, шкарпетки зимові та термобілизну. Працюю над цим. Перші результати вже будуть через тиждень.

Для 3-го батальйону ПБС КРАКЕН оплатив великий рахунок за болти, шайби, гвинти, гайки та подібне (38148 грн).

Відеоподяки від 3-го батальйону ПБС КРАКЕН за попередню допомогу:

MAKE RUSSIA MOSCOWIYA AGAIN!

Гривну з будь-якої гривневої картки можливо відправляти за цим посиланням:
https://send.monobank.ua/jar/8kemUPY8Ff
Це «Банка Монобанку» для накопичення коштів.

Окремо додаю картки Монобанку та Приватбанку.

Картка Монобанку: 5375411201723553

Картка Приватбанку1: 5168745027972188

Картка Приватбанку2: 5457082252814350

PayPal: olkras@yahoo.com

Кому потрібне підтвердження зарахування грошей – пишіть на мейл olkras@yahoo.com.

Ваш Готельєр – бандерівець