Вище нас тільки Бог!
Улюблений тост прокурорів.
Вище них тільки Бог. Самі вони на хмарі сидять. А внизу – миші, ні, крісі двуногі бігають. Це я про українських прокурорів.
Те, що сьогодні описують навколо Офісу генерального прокурора, дедалі важче називати просто корупційним скандалом. Корупційний скандал — це коли прокурор узяв гроші, чиновник продав рішення, а посередник заніс конверт. Тут звинувачення, які звучать у публічних ефірах, значно страшніші: сама прокурорська вертикаль могла перетворитися на механізм, де посади, кримінальні справи, силовий ресурс і недоторканність «своїх» стають частинами однієї системи.
Це поки що не вирок суду. Це політичне й публічне звинувачення, яке потребує доказів. Але якщо хоча б значна його частина підтвердиться, слово «корупція» буде занадто м’яким.
Тоді доведеться говорити про ознаки організованої злочинної системи всередині органу, створеного для боротьби з організованою злочинністю.
І в центрі цієї історії опиняються вже не безіменні прокурори-інваліди з районів. У матеріалах згадуються керівник Офісу генерального прокурора Руслан Кравченко, його перша заступниця Марія Вдовиченко та Сергій Кропива, заступник начальника департаменту міжнародного співробітництва офісу генерального прокурора. До речі, цей Кропива – інвалід, отримує сотні тисяч на місяць пенсію.
Саме тому мовчання верхівки прокуратури в такій ситуації звучить гучніше за будь-яку заяву.
Руслан Кравченко прийшов у прокуратуру не з вулиці. Його професійна біографія безпосередньо пов’язана з резонансними державними справами. Зокрема, він був серед прокурорів у провадженні щодо Віктора Януковича.
Тобто це людина, яка чудово знає, що таке доказ, процесуальна відповідальність і персональна відповідальність керівника. Саме тому до Кравченка сьогодні повинні бути не політичні, а майже прокурорські запитання.
Що відбувається у ввіреній йому вертикалі? Хто призначав людей на ключові посади? Яким чином перевіряли їхню доброчесність? Що керівництво знало про можливі корупційні зв’язки? Чи отримувало сигнали? Якою була реакція?
І головне: якщо підлеглі генпрокурора справді фігурують у настільки серйозних історіях, де був сам генеральний прокурор?
Бо в керівника генеральної прокуратури існує лише кілька можливих пояснень системного провалу. Він знав і не зупинив. Не знав, бо втратив контроль. Або його власна система була побудована так, щоб він не хотів знати.
Жоден із цих варіантів – катастрофа для держави.
Посада генерального прокурора — це не місце спостерігача. Неможливо очолювати вертикаль, користуватися її владою, призначати людей, вимагати виконання наказів, а коли всередині починається скандал — раптом перетворитися на стороннього глядача.
Влада в прокуратурі завжди повинна мати зворотний бік — відповідальність. Інакше це не державна вертикаль, а система особистої безкарності.
Я вже писав, що найвищі чиновники в Україні обов’язково мають мати московський паспорт чи найближчих родичів в московії. Вже набридлими прикладами є Єрмак, Сирський, Подоляк. І це при тому, що при наявності родичів в московії в ГУР не візьмуть навіть солдатом!
А що в нас з родичами першої заступниці генпрокурора Марії Вдовиченко? А в неї все так, як і треба Портрету та зеленій владі.
ЦПК встановив, що рідний брат Вдовиченко був військовим прокурором Криму, у 2014 році зрадив Україну і зараз працює в кацапській військовій прокуратурі. Також ЦПК повідомляв про бізнес батька і ще одного брата в окупованому Криму і про російські паспорти інших членів родини.
Цікаво, правда? Солдатом ГУР з родичами в московії бути не можна, а от заступником генпрокурора, головкомом ЗСУ, високим співробітником опу – велкам!
Але питання виникають вже не лише до Вдовиченко, а і до СБУ, яке проводить спецперевірки. Як людина з настільки чутливими родинними обставинами проходила необхідні перевірки для роботи на найвищому рівні прокуратури країни, яка веде війну з московією? Що саме перевіряли? Які ризики встановили? Хто підписав висновки? Хто взяв на себе відповідальність?
І якщо жодних ризиків немає — суспільству це потрібно нормально пояснити. Бо перша заступниця генерального прокурора — не бухгалтер районної лікарні. Це один із найвищих рівнів доступу до правоохоронної системи воюючої держави, до інформації про кримінальні провадження, слідчі дії та роботу силових органів.
Тут не може працювати принцип «нічого страшного». Тут або все перевірено і держава здатна це пояснити, або хтось повинен пояснювати, як така кадрова система взагалі функціонує.
Я давно вже дивуюсь сліпоті СБУ. Інформація про родинні зв’язки Вдовиченко не є якоюсь таємницею, захованою в архіві російської розвідки. Про це відкрито пишуть купа джерел, наприклад ЦПК.
І якщо це правда, тоді виникає майже абсурдна картина. Україна вимагає перевірок від військових, чиновників, волонтерів, працівників критичної інфраструктури. Вона будує систему контррозвідки в умовах найбільшої війни в Європі за десятиліття. А на одному з найвищих поверхів прокурорської системи можуть залишатися питання, які в будь-якій нормальній службі безпеки повинні викликати щонайменше поглиблену перевірку.
Тоді можливі лише дві відповіді. Або перевірка була проведена і жодних загроз не встановлено. Або система вирішила не бачити того, що їй було незручно бачити.
Другий варіант значно страшніший за будь-яку конкретну біографію. Бо він означає, що в державі існують люди, для яких правила перевірки не працюють.
У 2019 році Генеральна прокуратура України була перетворена на Офіс генерального прокурора. Це видавалось як велика реформа. Для зебілів і зегенератів це було очищення старої системи «бариг». А для зефобів це був демонтаж запобіжників, створення умов повернення на посади люстрованих ригів і москалів. В 2019 було звільнено більше 30% «нелояльних прокурорів», яких замінили люстровані любителі лаптів з боярою в жилах замість крові.
То ж саме і з опу. Змінили назву, щоб прибрати адекватних і поставити на посаду люстрованих Богдана, Шурму, Татарова і інших.
Під час зереформ було знесені конкурсні механізми та повернута значно сильнішу залежність прокурорів від вертикалі керівництва.
Коли начальник вирішує, хто отримає посаду, хто втратить її завтра і хто отримає кар’єрне підвищення, підлеглий поступово перестає служити абстрактному закону. Він починає служити тому, від кого залежить його кабінет. Саме тут народжується прокуратура «своїх».
І раптом до прокуратури приходить НАБУ.
Найбільш принизлива для прокурорської вертикалі деталь цієї історії полягає навіть не в характері звинувачень. А в тому, хто тепер кого розслідує.
Орган, який повинен сам викривати складні злочинні схеми, опиняється в ситуації, коли детективи НАБУ та прокурори САП досліджують можливу корупцію серед тих, хто мав би стояти по інший бік процесу.
І зараз перед НАБУ і САП стоїть найважливіше завдання: не зупинитися на середній ланці. Бо в Україні надто часто велика справа починається з фотографій обшуку, а закінчується умовним «стрілочником».
Якщо історія з кол-центрами та можливим правоохоронним покровительством реальна, державі не потрібні сотні фотографій вилучених ноутбуків. Потрібна відповідь на чотири питання:
Хто володів? Хто отримував гроші? Хто захищав? Хто нагорі знав?
Саме ці відповіді відділять реальне очищення від чергової вистави.
Саме тому Руслан Кравченко не може сховатися за формулою «слідство розбереться».
Слідство справді повинно розібратися. Але він очолює Офіс генерального прокурора, хоч і написав заяву про відставку.
І якщо навколо його першої заступниці виникають питання щодо біографії та родинних зв’язків, якщо навколо інших високопоставлених прокурорів виникають питання щодо призначень, статків або можливих зв’язків, якщо НАБУ та САП змушені заходити у простір самої прокурорської вертикалі, то відповідальність керівника вже існує незалежно від майбутніх вироків.
Не кримінальна відповідальність, а інституційна.
Кравченко має або публічно пояснити, що відбувається в його відомстві, або визнати, що він не контролює систему, яку очолює. Бо третього варіанта для генерального прокурора не існує.
І ось тут ми приходимо до найнеприємнішого висновку. Якщо підтвердиться системна модель — кадрова залежність, прикриття незаконних грошових потоків, використання посад для захисту «своїх», взаємна недоторканність і блокування небезпечних справ, — тоді термін «корупція» вже не можна використовувати для прокуратури, бо перед нами вже не прокуратура, а державна кримінальна структура з розподіленими ролями, вертикаллю, ресурсами, фінансовими інтересами та механізмом самозахисту.
І ця структура має назву – державна мафія. Державна мафія, яка використовує посвідчення прокурора для здійснення злочину. Державна мафія, яка використовує службовий кабінет для здійснення злочину, і прикривається гербом України на фасаді будівлі і на своїх паперах.
Тому сьогодні Офісу генерального прокурора потрібні не пресрелізи про довіру і не урочисті мундири. Йому потрібне розслідування. Жорстке, зовнішнє і таке, яке не зупиниться перед дверима першого заступника чи кабінетом генерального прокурора.
І, по аналогії, інституційна відповідальність зараз лягає і на Портрета. Тому що по Конституції правоохоронними органами керує Портрет.
Портрет має або публічно пояснити, що відбувається в Офісі генерального прокурора, СБУ, МВС, ГУР, або визнати, що він не контролює систему, яку очолює. Бо третього варіанта для Портрета не існує. Ну хіба що відосик про незламність і потужність загундосити.
Президент Зеленський – вирок Україні.
Ваш Готельєр – бандерівець.
І, по аналогії, інституційна відповідальність зараз лягає і на Портрета. Тому що по Конституції правоохоронними органами керує Портрет.
Уважаемый, Отельер. А такая ситуация с прокурорами (судьями, ментами и пр) сложилась именно при Зе или он была и при Порошенко (Януковиче, Ющенко, Кучме)?
Нині в Україні склалася така ситуація, що розстріли та повішення вже не допоможуть; треба терміново переходити до четвертування, гільйотини та інших видів впливу на корупціонерів та їм подібних! Якось так …
Уважаемый, Отельер. А такая ситуация с прокурорами (судьями, ментами и пр) сложилась именно при Зе или он была и при Порошенко (Януковиче, Ющенко, Кучме)?
Розлилась уранці кава,
Впала ложка какао в гаву,
Потекли у капцях лати
—Це лиш Порох винуватий.
Грім гримить, немає світла,
Бабця вкрала в діда мітла,
Кіт насцяв на атестати
—Знову Порох винуватий.
Зійде сонце чи не зійде,
Запізнився поїзд в Стрий,
Подорожчали томати
—Точно Порох винуватий.
Зуб болить, кусають блохи,
У кишені грошей трохи,
Дощ заважає погуляти
—Знає кожен: Порох винуватий.
Пане Готельєре, невже ви не пам’ятаєте резонансну справу т.зв. “діамантових прокурорів” за часів Порошенка? Кого за нею, до речі, покарали, чи хто з фігурантів отримав РЕАЛЬНІ судові вироки? А ніхто! Її нещодавно закрили за строком давності… Чи ви не пам’ятаєте, як пів країни вмовляли Порошенка відправити у відставку то Ярему, то Шокіна, котрі також скомпрометували себе неабиякою “доброчесністю”? Чи ви забули як за часів Кучми, Генпрокурор Потебенько – відбілював причетність президента до справи про вбивство Георгія Гонгадзе?
Тому пан pknzz правИй в тому, що подібний стан справ у прокурорській системі України – це не окрема витівка ЗЕлені. Це, нажаль, частина несучої конструкції ФЕОДАЛЬНОЇ держави, якою є Україна за своїм ментальним улаштуванням. Поки феодалізм як спосіб реалізації влади у нас не буде змінено на меритократію за європейським зразком – доти силовики будуть окремою кастою в суспільстві, що існує поза Конституцією та Законами держави.
Технологія “Всі вони однакові” дуже небезпечна.
Після Яреми і Шокіна був Луценко, який повернув в бюджет України 1 500 000 000 доларів.
І якщо б не суіцидні настрої наріда України, наступний за Луценком генпрокурор був би ще кращій.
Так що я не згоден з Вами. Прокуратура за Пороха і прокуратура за Зе – дві великі різниці.
Іншого “наріду” в Україні у мене для вас, нажаль, немає (((. Як немає іншого “наріду” в США, як немає його в Німеччині, як не буде його наступної весни у Франції… “Нарід” – це завжди і всюди натовп і бидло, тому жалітися на руйнівні наслідки його поведінки – це те ж саме, що й жалітися на наслідки повені чи землетрусу. Поки існує виборча система у форматі “для всих” – інакше не буде.
> Іншого “наріду” в Україні у мене для вас, нажаль, немає (((.
То що Ви пропонуєте? Не страждати від збочень, і боронь боже в жодному разі не намагатися їх позбутися, а насолоджуватися ними? От як пан pknzz вище пропонує — а що, система ж вже є, чого вже там.
> пан pknzz
Ах, пардоне муа, ґосподін pknzz.
to Olexa
Мою пропозицію Ви вже читали, але, скоріше за все – вже забули (((. Тому нагадаю Вам її ще раз:
*******
《Я чудово розумію, що не можна просто так взяти і відібрати у людей право голосувати на виборах, бо це перший крок до диктатури, оскільки, відібравши у людей одне конституційне право – виникне зваба відібрати і інші права. Але… Людям можна надати можливість РОЗПОРЯДЖАТИСЯ своїм правом голосу!
Справа в тому, що, як говорять психологи – 80% людей в популяції віддають перевагу у прийнятті рішень короткостроковим пріорітетам над довгостроковими, і бачать ситуацію лише поверхнево. І саме такі люди голосують на виборах за популістів, за “прості рішення” складних проблем, і за “всьо і сразу, здєсь і січас (с)”. То чому б таким людям не запропонувати гроші за відмову від участі у голосуванні? Скажімо суму, еквівалентну вартості останньої/передостанньої моделі Айфону (всі жлоби чомусь дуже хочуть мати останню модель Айфону!)? Т.ч. людина особисто вирішує, ЩО для неї пріоритетніше – Айфон “здєсь і січас (с)”, чи прихід до влади політика, який проведе в країні реформи, і за декілька років ця людина зможе купити собі Айфон з зарплати (щось на зразок т.зв. “зефірного тесту”, але стосовно обіцянок політика, а не солодощів).
Схема проста: отримав гроші за відмову від участі у виборах – сидиш дома на дивані і дивишся ТікТок на Айфоні і в жодних виборах в країні більше участі не приймаєш. А якщо знову хочеш голосувати – тоді повертаєш державі назад ту суму грошей, яку від неї отримав. Тільки отримуєш назад право голосувати не на наступних виборах після повернення грошей, а на чергових виборах ЧЕРЕЗ них – це щоб у олігархів не виникало бажання збирати шляхом перекупу електорат під свого чергового “Голобородька”.
Ще можуть бути варіанти, типу, відмови за гроші від участі у всих виборах в країні взагалі, чи тільки, наприклад, у виборах до центральних органів влади – а у виборах влади свого міста чи селища людина захоче і надалі приймати участь. Крім того, можна зробити так, щоб людина могла відмовитися від свого права голосу заради грошей – тільки вже після обов’язкової участі у ХОЧА Б ОДНИХ загальних та місцевих виборах, щоб потім вона не нарікала щось на зразок: “Мєня абманулі! Я нє знал, на што падпісивался (с)”. Але це вже ВАРІАНТИ загальної концепції, а не її принципові моменти.
Мені здається, що така схема буде і дієвою і справедливою! Справедливою, бо у людей ніхто і нічого не відбиратиме, а просто їм пропонуватимуть вибір, а вже погоджуватися на нього чи ні – це їхня справа. А дієвою схема буде тому, що відсторонення т.ч. любителів “шашликов на майскіє (с)” обійдеться для країни набагато дешевше і безболісніше, ніж обрання “мудрим, простим нарідом (с)” злоякісного популіста, котрий потім заведе країну у таку ср*ку, з якої її вже ні за які гроші не витягнеш》.
Здається, розвиненіші країни обходяться без такої відмови від відповідальності за власну країну, і не мають аж таких проблем, як у нас?
to Olexa
Нам треба виходити з реалій НАШОГО суспільства, а не того, що існує в якихось абстрактних “розвиненіших країнах”. У тих країнах весь історичний та політико-економічний бекграунд може бути принципово іншим, і тому їхня сьогоднішня електоральна модель – виявиться непрацюючою на українському ментальному ґрунті.
Цікаво, чи таке вже десь пробували, і що з того вийшло.
Можливо, ті, хто продовжуватимуть здійснювати вибір, швидко оберуть відмову від годування безвідповідальних дармоїдів, і на цьому все завершиться…
Або ті, хто відмовлятимуться від халяви, робитимуть це заради значно більшого «інтересу»… Бо вони вирішуватимуть, яким бути бюджету, і як саме державі здійснювати одну зі своїх функцій — перерозподіл. Ми же про «наш» ментальний ґрунт говоримо, правда?
Ну, як же без Порошенка:-). Все було, за всіх президентів. Найбільшу зміну намагався зробити саме ПП, в тому рядк – поставив несистемного керівника. Що вони разом відгрібли від щириш патріотів… І, до слова, і зараз відгрібають. Як погано було! Зараз значно краще і потужніше, як бачите. Про реформи всі волають – але реальних реформаторів не люблять. Дуже.
Корінь зла це саме зе, свинорил Стефа та кацап арахамія. Просто кажучи вся зелень має отримати ураження у правах і позбавлення права займати посади у держуправлінні і це без слідства, бо сволота береги попутала давно і має сидіти довічно.
«Корінь зла це саме зе, свинорил Стефа та кацап арахамія.» – мабуть це означає що коли цих приберуть настане саме той час Світла та благодаті Необмежної чи оберуть ще мерзенніших за цих … звідси питання: так в чому Корінь Зла ??
в безкарності.
а до неї приходять стежками безвідповідальності, ницості, невігластва, жадібності.
У виборцях звісно, ідіоти прагнуть вибрати дебільно близького поца, який пообіцяє зерню, яку виконати у принципі неможливо, типа 4000 доларів зарплати вчителям. Звідки їх було узяти? А дебіли ж вірять. Данінг-Крюгер у допомогу.
Ну ось Трамп нещодавно на передвиборчлму раллі республіканців у Техасі, пообіцяв своєму “наріду” по 5000 доларів на рило, якщо респи на проміжних виборах у листопаді – отримають більшість і у Сенаті, і у Палаті представників. І пофігу, що за Конституцією США президент НЕ МОЖЕ такого зробити, і пофігу, що 1,3 трильйона(!) доларів на такі виплати – США зараз взяти просто немає звідки, і пофігу, що Трамп не реалізував жодної своєї передвиборчої обіцянки… Але ж “нарід” вірить, і проголосує в розрахунку саме на це!
Цікаво, на скільки він вже випатрав гаманці громадян США…
« Але ж “нарід” вірить, і проголосує в розрахунку саме на це! » – якщо де що змінити , наприклад так: « Але ж нарід “ вірить” і проголосує в розрахунку саме на це » багато що змінюється …
мабуть це означає що коли цих приберуть настане саме той час Світла та благодаті Необмежної …
***
Коли людину оперують, прибравши пухлину – то оздоровлення йде якийсь час.
Або наступає смерть.
Тобто якщо прибрати мерзотників при владі – то покращення наступить, але не одразу, й з деякими умовами.
На прикладе Порошенко : «
Тобто якщо прибрати мерзотників при владі – то покращення наступить, але не одразу, й з деякими умовами. » , мабуть зараз як раз ті покращення і є , головне : хто повинен прибирати всіх тих негідників, перепрошую – мерзотників , яких кожного раза обирають та обирають …
>>хто повинен прибирати всіх тих негідників…
***
Я вважав, що є очевидні речі, які не потрібно пояснювати.
Наприклад, покращення саме собою не відбудеться, навіть при зміні влади.
Потрібно багато працюючих над покращенням людей, й багато часу.
Чим менше людей – відповідно, тим більше часу потрібно. Й навпаки.
У нас нарід у 2019 році вирішив, що є чарівна паличка, яка грою по роялю зробить усім добре. Ну, тепер сидять біля розбитого корита, й не хочуть визнавати свою дурість.
***
А хто повинен – теж очевидно.
Ті, в кого є повноваження.
Якщо є повноваження є, але немає бажання – це вже інше питання… в таких випадках буває, що прибирають ті, які мають бажання, але не мають повноважень…
Повноваження здобувають висуванням себе кандидатом на здобуття цих повноважень… А це ж ніхто не повинен робити, так?
Само понятие “офис” уже стало подозрительным даже на бытовом уровне). “Работа в офисе, без опыта”. Недавно звонила девочка чёто впарить пыталась. Я старший офис-менеджер. Я изменённым голосом (шоб жеж образец голоса не запейсали) спрашую скоко вам лет, кажэ 19. Спрашую если у вас старшему менеджеру 19, то скоко младшему??)
> Кравченко має або публічно пояснити, що відбувається в його відомстві, або визнати, що він не контролює систему, яку очолює. Бо третього варіанта для генерального прокурора не існує.
Для злочинця на посаді генерального прокурора — існує: він таки всю цю злочинність це і контролює, і очолює.
> Портрет має або публічно пояснити, що відбувається в Офісі генерального прокурора, СБУ, МВС, ГУР, або визнати, що він не контролює систему, яку очолює.
Аналогічно — або нарешті визнати, що він і є верховним злочинцем, який всю цю систему і контролює, і очолює. Але злочинець сам цього не зробить.
Всі коментатори, які тут розказують що от при Пороху було те, було се, всі однакові і так далі, чомусь не розказують що при Пороху у президента не було монобільшості, а лише 70 з хвостиком штиків.
Цим вони дуже нагадують москалів, які намагаються зрівняти жертву (Україну) з агресором (московією)
Дякую!
Готельєр: ВЕР 13, 2026
Дякую шановних пана Готельєра і колег за цікаву статтю і дуже тямущі дописи до статті.
Маю дещо додати до чудової статті.
Нам з вами потрібно починати працювати на майбутне. Чому в 2019 році Порошенко так ганебно програв? Бо він почав реформи не фасадні. Згадаймо епопею з люстрацієй. Приблизно половина міліціонерів позбулася хлібних місць. Далі – що робили люстровані міліціонери? Вони вийшли на мітинги з погрозами перейти до злочинного світу. Дуже потужно! Потім за допомогою адвокатів і судів багато міліціонерів повернули собі посади. Потрапляли в сміттеві баки і політики.