Уперше опубліковано: 10.05.2022
Автор: anti-colorados
Довідник із геноциду пояснює, що російська політика «денацифікації» не спрямована проти нацистів у тому сенсі, в якому це слово зазвичай вживається. Довідник без вагань визнає, що немає жодних доказів того, що нацизм у загальноприйнятому розумінні поширений в Україні. Пояснення йде в рамках спеціального російського визначення «нациста»: нацист – це українець, який відмовляється визнати себе росіянином. «Нацизм», про який йдеться, «аморфний і неоднозначний», потрібно, наприклад, вміти роздивитися приховане зовні і розшифровувати належність будь-кого до української культури або Європейського Союзу як «нацизм».
Таким чином, реальна історія реальних нацистів та їхніх реальних злочинів у 1930-х та 1940-х роках зовсім не має значення та повністю відкидається. Це повністю відповідає російським військовим діям в Україні. У Кремлі не проливають сліз із приводу вбивств Росією людей, які пережили Голокост, або руйнування Росією меморіалів Голокосту, тому що євреї та Голокост не мають нічого спільного з російським визначенням «нацист». Це пояснює, чому Володимир Зеленський, хоч і демократично обраний президент, і єврей, члени сім’ї якого воювали в Червоній Армії та загинули під час Голокосту, може бути названий нацистом. Зеленський – українець, і це все, що означає слово «нацист».
За цим абсурдним визначенням, де нацисти мають бути українцями, а українці мають бути нацистами, Росія не може бути фашистською, що б росіяни не робили. Це дуже зручно. Якщо «нацист» означає – «українець, який відмовляється бути росіянином», то з цього випливає, що жоден росіянин не може бути нацистом. Через те що для Кремля бути нацистом не має нічого спільного з фашистською ідеологією, символами у вигляді свастики, великою брехнею, мітингами, риторикою чисток, агресивними війнами, викраденнями еліт, масовими депортаціями і масовими вбивствами мирних жителів – росіяни можуть робити все це, не питаючи, чи не перебувають вони самі по той бік історичної книги правди і брехні. І ось ми бачимо, як росіяни проводять фашистську політику в ім’я «денацифікації».
Російський офіційний довідник і керівництво – один із найбільш відверто геноцидних документів, які я коли-небудь бачив. Він закликає до ліквідації української держави та скасування будь-якої організації, яка хоч якось пов’язана з Україною. У ньому постулюється, що «більшість населення» України – «нацисти», тобто українці. (Це явно реакція на український опір; на початку війни передбачалося, що українців небагато і що їх легко знищити. Це було ясно з іншого тексту, опублікованого в РІА «Новости», – переможної декларації від 26 лютого*). Ці люди, «більшість населення», тобто понад двадцять мільйонів осіб, повинні бути вбиті або відправлені на роботу до «трудових таборів», щоб спокутувати свою вину за нелюбов до Росії. Ті, хто вижив, повинні бути піддані «перевихованню». Діти будуть виховуватися як росіяни. Назва «Україна» зникне.
Якби цей посібник з геноциду з’явився в інший час і в більш маловідомому виданні, він міг би залишитися непоміченим. Але його було опубліковано прямо в центрі російського медіаландшафту під час руйнівної війни Росії, явно узаконеної заявою глави російської держави про те, що сусідньої держави не існує. Його було опубліковано того дня, коли світ дізнався про масове вбивство українців, скоєне росіянами.
Довідник Росії з геноциду було опубліковано 3 квітня, через два дні після того, як стало відомо, що російські військовослужбовці в Україні вбили сотні людей у Бучі, і саме тоді, коли ця історія потрапила до великих газет. Різанина в Бучі була одним із кількох випадків масових вбивств, які відкрилися після виведення російських військ з Київської області. Це означає, що програму геноциду було свідомо опубліковано навіть тоді, коли з’явилися речові докази геноциду. Письменник та редактори обрали саме цей момент, щоб оприлюднити програму знищення української нації як такої.
Як історик, який вивчає масові вбивства, я ледве знаходжу багато прикладів того, коли якась держава так явно рекламувала геноцидний характер своїх дій прямо в той момент, коли ці дії ставали надбанням громадськості. З юридичної точки зору наявність такого тексту (в ширшому контексті аналогічних заяв та неодноразового заперечення Володимиром Путіним існування України) значно полегшує формальне обвинувачення в геноциді. З юридичної точки зору геноцид означає дії, що знищують групу населення повністю або частково, так само як і чіткий намір зробити це. Росія вже зробила цей вчинок та зізналася в намірі.
***
Ось так! Ці одкровення вони зробили самі і для себе, без найменшого примусу. Щодня і щогодини вони плодять докази для міжнародного воєнного трибуналу в Гаазі. Вони це робили, ще будучи впевненими у своїй безкарності, але історія зробила зашморг, який зараз поступово затягується на шиї «русского міра» та його конкретних представників. Очевидно, що для цієї території дуже довга смуга безкарності вже майже закінчилася, і в наших силах зробити так, щоб це відбулося остаточно.
* Ідеться про статтю «Наступление России и нового мира – РИА Новости, 26.02.2022», яку цитовано у нещодавно перекладеній статті «Піднімаючи кришку».