Словом, такий різкий поворот подій шокував москву. Такий собі Сергій Лавров почав пояснювати журналістам, що в принципі нічого страшного не сталося. Ну, пошпигували трохи – не отруїли ж нікого, не підірвали і навіть банально – не чавили вантажівками на вулиці. Навіщо галас здіймати? Треба було повідомити дипломатичними каналами, так, мовляв, і так, спіймали вашого агента, а ми: він не наш агент, а доведіть! А вони: ось документи, записи, рахунки, а ми: таких агентів у будь-якому військторзі пучок за троячку можна купити, а рахунки ми й самі вам надрукуємо які завгодно. Хтозна, можливо, проблема й розсмокталася б у такому дружньому ключі, що нікому не було б прикро. Але ж ні, треба було одразу хай піднімати. Австрійська преса стала на вуха та спекулює на цій темі, ставлячи під питання дружні стосунки. Ми ж дружимо, правда?
Другий випадок стався з розрекламованою путіним та його «пургометом» Пєсковим черговою зустріччю, як це красиво описували у москві, «на полях Паризького саміту». Красою це треба було обов’язково притрусити, бо є зустрічі, спеціально підготовлені, коли узгоджено місце, зустріч і порядок денний переговорів, а є – дво-, трихвилинне спілкування на якомусь великому заході, де глави держав потискають один одному руки і з урахуванням того що путін не розмовляє англійською, половина часу піде на переклад того, що буде сказано один одному, і цього часу якраз вистачить на: «Як справи? Як сім’я? Ну, гаразд, будь здоровий, не кашляй!» Але це можна подати і як «сторони обговорили широке коло питань двостороннього співробітництва». Тим більше що цей момент знімуть десятки журналістів, і картинка надасть події епічності.
Насправді це непоганий варіант. Частіше бувають гірші розклади, коли Трампа, наприклад, доводиться ловити біля сортиру, і тоді задник у вигляді дверей клозету порушує весь фен-шуй, а епічність події, хоч і залишається, але вже другої свіжості. Тож було анонсовано варіант Б – зустріч «на полях».
У цьому анонсі з самого початку була пікантна деталь, яка сильно відгонила сюрреалізмом, і ми планували видати її відразу після цієї зустрічі, але, як казав кум зі старого анекдоту про двох кумів, які сильно випили, «концепція змінилася», і про це можна писати просто зараз. Справді, цілком зрозуміло, як і що роблять у Парижі глави держав-союзників – переможців у Першій світовій війні. Можна навіть зрозуміти статус глави Німеччини, наприклад. Вона хоч і країна, що програла війну, але все ж таки залишилася тією самою Німеччиною, що й була, хай і в дещо інших межах. Очевидно, що Австрії там робити нема чого, бо вона є уламком Австро-Угорської імперії, союзниці Німеччини.
Але в якому статусі там може бути рф? Совок офіційно відмовився від правонаслідування імперії, і жодних змін до цього статусу не внесено й донині, а теперішня московія – спадкоємиця саме совка, а не імперії. Мало того, тим країнам хоч можна надати якогось адекватного статусу щодо участі у війні, а російська імперія де-факто – вийшла з неї, а совок просто формалізував цей вихід сепаратною мирною угодою з Німеччиною.
Тобто на ювілейному саміті можуть бути представники країн-переможниць, можуть бути навіть представники переможених країн, а от рф там може бути лише в одній ролі – ренегата, зрадника коаліції, бо вона підвела союзників у найважчий момент і змусила США вступити у війну.
Схоже на те, що для кремля це вже вища математика, і в ці нетрі вже ніхто не заходить. Москві потрібна була зустріч з Трампом – одна штука, не важливо, з якими наслідками та результатами. Навіть якби путіна звідти погнали мокрим шматтям, російська пропаганда відпрацювала б варіант «неприступного путіна», який не піддається тиску і не приймає ультиматумів.
І ось начебто все добре. Сам путін підтвердив майбутню зустріч, і радник Трампа з нацбезпеки Джон Болтон, що заїхав до москви, також висловився в тому дусі, що діалог буде продовжено в ході майбутньої зустрічі, запланованої на листопад у Парижі. Начебто пропаганда вже почала робити масаж того місця, де в її підопічних колись був мозок, акуратно готуючи до епічної події, і тут все згорнулося і зустріч виявилася ілюзією.
Що характерно, для Штатів такі зустрічі – як розтертий мозоль, і якщо вони не відбуваються, то від цього спокійніше. А от у рф треба було якось злити цю тему, бо публіку вже збудили та підготували до події. Пропаганда чітко вловила, що тема зірвалася, а як це подати – вказівок не надійшло. Якщо скасували Штати, то треба було це обіграти, якщо путін, то треба йому надати геройського образу, мовляв, його світовий масштаб не дозволяє зустрічатися з усілякою шпаною типу Трампа.
Проте все виявилося вже зовсім недобре, бо жодну з версій не було подано у ЗМІ, а натомість було сказано, що ніякої зустрічі й не планувалося, а балакали про неї всякі дурні, крім путіна і Пєскова, звичайно. Не було ніякої домовленості, і край.
Але все ж таки з Франції пройшла інформація про те, що зустріч зарубав Макрон. Він дав зрозуміти американській стороні, що Париж не стане тим місцем, де відбуватиметься метушня з путіним, з незрозумілими цілями й наслідками. Крім того, озвучується формула, яка пояснила всім і все. Начебто з адміністрації президента Франції вийшла така фраза: «Франція – не Фінляндія», – з натяком на незрозумілу зустріч Трампа й путіна в Гельсінкі.
Словом, і у випадку з Австрією, і в другому варіанті – з паризькою зустріччю, москву послали саме за тією адресою, куди її й слід посилати. Щоправда, зробили це так дипломатично, що навіть Лавров розгубився і спробував пояснити, що треба було б усе робити інакше. Старий так і не зрозумів, що його послали.
Тож зі всіх світових лідерів сучасності лише президент України Порошенко може послати і посилав путіна та його рф в такий спосіб, який зрозумілий усім мешканцям кремля. Місце, куди Порох посилає цю публіку, позначається математичною формулою, де йдуть послідовно «ікс», «ігрек» та ще одна змінна. У країні Лобачевського цю формулу і, відповідно, пункт призначення послання часто пишуть на парканах. Ось туди Порох від імені України і посилає цих любителів вушанок, балалайок і текіли з глоду.
Так, були часи…