Уперше опубліковано: 10.11.2018

Авторка перекладу: Світлана

Спостерігаючи різноманітні форми спілкування, в яких зачіпається тема агресора, ми відзначаємо досить сильний дрейф співвітчизників у бік Європи. Зокрема, дедалі менше використовуються матюки для пояснення того, що робить або не робить агресор. Натомість знаходяться не менш соковиті й цілком літературні вислови, але найчастіше – з української мови, яка, безумовно, пластичніша і динамічніша, а тому – видати триповерховий епітет без вживання відомих лайливих слів вдається цілком цивілізовано та більш змістовно. Загалом потихеньку змітається нанесене, і українці повертаються у свій природний європейський стан, хоч і з гарними американськими оптичними прицілами.

Проте ми справді перебуваємо в певному тренді і можемо порівняти те, як посилають усю рф чи окремих її офіційних представників у країнах Заходу, до переліку яких от-от увійде і Україна. Лише два останні приклади показують, як це робиться у класичному стилі і з безумовним дотриманням усієї дипломатичної ґречності, включаючи незмінні широкі усмішки та рівний, без солоних виразів, текст.

Так, в Австрії було відловлено полковника місцевих збройних сил, який працював на посаді шпигуна кремля. Власне, австрійська армія має такі розміри, що її можна просто не помітити, а її боєздатність могла б дати осічку навіть при нападі на країну зграї бурундуків чи божевільних вомбатів. У цих умовах полковник навряд чи міг заробити собі на морозиво та льодяники від московських друзів, якби не його можливості отримувати інформацію про НАТО. Все, що йому вдавалося дізнатися, він справно два десятиліття поспіль передавав «дорогим друзям» з москви.

Насправді, на відміну від інших іноземних резидентів, росіяни могли заплатити за послуги не лише грошима, а й нафтою, газом або навіть чорною ікрою. Брати балалайками чи матрьошками австрійський полковник не наважився, як не зацікавив його і проносний засіб «Ведмежа хвороба», на якому можна було б ще непогано заробити, але австрійці – консервативні, тож полковник брав грошима і щоразу після чергової оплати вирушав у містечко Браунау ам Інн, щоб поміркувати про історію, могутність і військові успіхи.

Але все сталося так, як у старій казці про Попелюшку: стрілки показали «12», і карета перетворилася на гарбуз, а московські друзі – на щурів. Загалом викриття шпигунів – справа звична і аж ніяк не унікальна. Інша річ, що Австрія була впевнена в тому, що з московією у неї склалися такі зв’язки, які за шкалою міжнародних відносин перебувають у зоні «палкі засоси». В Австрії росіяни накупили собі нерухомості та обсіли її настільки щільно, що важко зрозуміти, де закінчується Інсбрук і де починається Усть-Помоєвськ, наприклад.

Австрійці організували російським товстосумам найщиріший прийом і гостинність, а натомість сподівалися на те, що росіяни просто не гадитимуть там, де живуть. Ця наївна помилка виникла тому, що вони не бачили ліфтів того ж Усть-Помоєвська і навіть не можуть уявити, що можна гадити з вікна другого поверху. Вони за звичкою вважають, що з московії до них приїхали не просто багаті люди, а неодмінно нащадки князів, графинь і графинів.

Їм важко зрозуміти, що всю цю публіку начисто вирізали, а з пресами бабла приїхали бандити, які прикидаються чистопородними дворянами, демонструючи відповідні грамоти з печатками та височайшими підписами, які можна прикупити за не зовсім великі гроші. Причому за додаткову плату можна придбати документ, підписаний хоч імператором Нероном, а хоч його колегою Костянтином. До речі, особливі гурмани можуть показати ксиву з автографом Франца-Йосифа і навіть рекомендаційний лист, написаний його рукою у вигляді тюремної маляви.

Але ось міністерство оборони виловило свого перегодованого крота, про що повідомило «нагору» по команді, і природно, МЗС зобов’язане було на це відреагувати, і воно відреагувало. Було надано обурену заяву у пресу, а в МЗС викликали російського посла, де йому пояснили, що не терпітимуть зловживання гостинністю і щирою прихильністю. Але найприкріше було в тому, що цю заяву озвучила міністр Карін Кнайсель, яка це заявила тим самим ротом, яким вона співала дифірамби путіну, який був чи то тамадою, чи весільним генералом на церемонії її одруження лише три місяці тому.

(Далі буде)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *