Щоправда, виплачені контрибуції містили ще й завуальоване повернення позики, яку німецький Генштаб сухопутних військ надав Ульянову-Леніну для повалення російського «тимчасового уряду». Повернути ці гроші відкрито було неможливо, бо Леніна і так нещадно таврували як німецького шпигуна, а повернення вкладень було б особливо неприємним. Тому під контрибуції замаскували повернення боргу.
Що характерно, рішення про фінансування більшовиків і Леніна від німецького Генштабу приймав генерал Людендорф, і він приїхав до Брест-Литовська для підписання Брестського миру з тими самими контрибуціями. Проте московія досі має просто тисячі вулиць його імені і таку саму кількість пам’ятників з граніту, чавуну і навіть специфічного матеріалу, з яким працюють скульптори Якутії.
Якщо в самій рф це ні в кого не викликає підозр, то в усьому світі це відомо всім, хто просто цікавиться історією. Причому всі дати, прізвища осіб, які передавали і приймали гроші, умови та інші деталі того заходу давно встановлено та розкладено по поличках. Це в совку, а тепер – у рф викладають курс «історії для збоченців», а решті ці частушки просто нікому не цікаві.
І ось путін прибув до Парижа як представник єдиної країни-ренегата, яка має свій особливий статус у тій війні. Якби дідусь був не настільки великим, яким він став у себе в країні, він не поїхав би туди в жодному разі, навіть якби його туди запрошували і вмовляли приїхати. Адже всі знають, як його батьківщина рідко облажалася саме в цих подіях. Але він не просто приїхав, а запізнився, і на нього спеціально звернули увагу, а з поглядів лідерів деяких країн було явно видно, що перед поїздкою до Парижа вони пройшлися курсом історії Першої світової війни, і особливо – її фінальної стадії, а тому чітко уявляли, що це за дідусь.
Тож ніякого психологічного, дипломатичного чи політичного профіту в запізненні саме на цей захід – не було. І міркувати на тему про те, чому він знову запізнився, означає уподібнюватися тим вчителям із заголовного анекдоту. Насправді все може бути набагато простіше.
Дід уже справді старий і досить пошарпаний. Зрозуміло, що над його портретом посилено трудяться пластичні хірурги і намагаються надати йому вигляду моложавого і придуркуватого, щоб його лиса голова не надто нагадувала інше місце, яке до старості у багатьох людей стає дуже схожим як за виглядом, так і за його внутрішнім змістом. Уся решта організму пережила кілотонни спиртного та інших екзотичних ніштяків, які ростуть у Колумбії, але привозяться через Аргентину у вигляді дипломатичної пошти.
Словом, як не крути, а роки беруть своє, і чим більш бурхливою та неприборканою була перша половина життя, тим більше несподіванок викидає друга половина. Зрозуміло, що стан здоров’я путіна – не менша таємниця, ніж його зріст. Це навіть не Єльцин, який відверто і на публіку говорив про те, що має проблеми з серцем, і тим більше – не Рейган, який повідомив нації про те, що має хворобу Альцгеймера. Здоров’я нацлідера – більша таємниця, ніж коди запуску ядерних ракет, які вже давно скопіювали і вони лежать у потрібному місці.
Зазвичай коли розслідується якийсь злочин і ще немає достатньої кількості доказів, слідство висуває версії, тобто логічні конструкції, яким не суперечитимуть зібрані докази. Якщо якісь факти вивалюються з версії, вибудовується нова, і так – доти, доки в неї не впишеться все, що зібрано. Це ще не означає, що справу розкрито, але версія вказує напрям, у якому слід шукати нові докази, які й допоможуть розкриттю злочину.
Так і ми, за відсутності інформації про здоров’я путіна, зробимо припущення, яке може пояснити природу його запізнень. Для цього треба згадати улюблений символ росіян, з яким вони самі себе асоціюють, – ведмедя. А найвідоміша недуга ведмедя – ведмежа хвороба. Коли ведмідь наляканий, він завмирає і щосили гадить. Можливо, тотемний звір московитів настільки прижився в душі путіна, що його переслідує хвороба цього звіра.
Вирушаючи на переговори, де на нього чекає явно щось неприємне, він просто не може вилізти з сортиру. Йому туди стукають охоронці і кличуть: «Товаришу президент, час виходити!», – а він нічого не може вдіяти. Так він може запізнитися на пів години, годину або й більше, залежно від ситуації. Але росіянам це подобається, і вони собі постійно обирають ось такого ведмедя-недомірка, з радістю читаючи вірші Корнія Чуковського, написані під диво-деревом:
«Ехал вова на коне,
Вел собаку на ремне (суку Конні),
А россия в это время
Оказалась вся в камне».