У Першій світовій війні імперія показала свою бездарність, і якби це був поєдинок Німеччини та росії, то там уже давно всі розмовляли б німецькою і були б лютеранами. Те ж саме і з Другою світовою, яку бездарні Жукови-Сталіни ніколи не виграли б зі своїм зайвохромосомним населенням.
А французи собі цього не дозволяють, бо там не мають такого жахливого досвіду деформації історії, а тому – там люди пам’ятають, що і як відбувалося. Фантазії у стилі путіна привели б їхніх авторів до спеціальної ветеринарної лікарні, де виводять бліх із голови.
Але про спогляданні цього дуету Макрон – Меркель виникають думки про те, наскільки там усе справді добре з пам’яттю. На відміну від Великої Британії та США, на землю яких жодного разу впродовж двох світових воєн не ставав чобіт окупанта, ці дві країни чудово знають, що таке – окупувати сусідню країну та бути окупованою сусідньою країною. Заходи, подібні до сьогоднішніх, завжди відбуваються під гаслом «Ніколи більше».
Перша світова війна почалася з того, що захоплені гаслами панславізму радикальні сили Сербії, що перебували у складі Австро-Угорської імперії, вирішили підіграти московії, яку перманентно тягнуло до Константинополя. Влаштувавши бійку на Балканах, серби розраховували на підтримку царської імперії і тим самим планували здобути свою незалежність на багнетах російської армії. Вбивство спадкоємця престолу в Сараєві зіграло роль спускового механізму для подальшого грандіозного побоїща. Що характерно, серби не сильно постраждали від усієї цієї бійки.
Друга світова війна чітко анонсувала себе задовго до 1 вересня 1939 року. Все почалося з того, що в Європі почали дедалі гучніше лунати гасла про перегляд кордонів, що утворилися після Першої світової війни. Сталін не висував жодних конкретних претензій, він говорив про «світову революцію», але це ніким не сприймалося всерйоз. А Гітлер висував конкретні претензії, і дуже скоро вони переросли в конкретні дії, і розпочалася нова бійка в Європі. Що характерно, пачкою дріжджів, яка максимально підірвала цю клоаку, стала формалізація претензій совка до Німеччини щодо необхідності передати совку контроль над Балканами (серби) і Стамбулом-Константинополем. Дідуся Йозефа Джугашвілі теж потягло у стару імперську столицю. Формалізація претензій, висловлених у вигляді ультиматуму, відбулася 12–13 листопада 1940 року під час візиту наркома закордонних справ Славіка Молотова до Берліна. Він це розповів Адіку Гітлер прямо в обличчя. Через місяць після переговорів з Молотовим Адік підписав знамениту директиву № 21, відому як план «Барбаросса».
А через два тижні після ультиматуму совка щодо Балкан, Босфору і Стамбула Німеччина запропонувала Югославії визначитися, з ким вона – з розумними чи гарними. Тобто Белграду запропонували приєднатися до Троїстого пакту (Берлін – Рим – Токіо). І загалом Югославія висловила готовність приєднатися до пакту. Але, маючи досвід Першої світової війни і те, що можна очікувати від сербів, Гітлер дав команду готувати план вторгнення до Югославії. Він отримав шифр «Ауфмарш». 25 березня 1941 року прем’єр-міністр Югославії Цветкович підписує Віденський протокол про приєднання до Троїстого союзу, але 27 березня група військових здійснює переворот і скидає уряд Цветковича.
Цього ж дня Гітлер підписує директиву № 25, якою вводить у дію план «Ауфмарш», що став відомий під назвою «Покарання», бо Гітлер вважав переворот і відмову від підпису Віденського протоколу зрадою.
Тобто москва кинула виклик Берліну, і той його прийняв. Мало того, Гітлер показав не просто своє ставлення до вимог Молотова, а й те, як він діятиме в разі чого. Це мало читатись у кремлі однозначно, і казки про Ріхарда Зорге та якихось агентів, які давали суперечливі дані про те, чи збирається Німеччина атакувати совок, чи ні, а якщо таки так, то коли, – із серії казок «Про золоту рибку» чи білку, яка гризе шишки та борсається в білому порошку. Німеччина не просто окупувала Балкани, Югославію та Грецію, а й розмолотила всі війська, які їй там траплялися на шляху. Причому зробила це швидко та жорстко. На шостий день війни югослави попросили перемир’я, але їм надійшла відповідь про те, що приймається лише капітуляція, після чого югославів вистачило ще на чотири дні, після чого вони попросили капітуляцію. А з урахуванням того що Болгарія вже приєдналася до Троїстого союзу, питання про те, хто де-факто контролює Босфор і Дарданелли, – відпало саме собою.
Весь цей екскурс в історію зроблено з однієї причини. Практично всі передумови великої бійки, які призвели до двох світових воєн, просто зараз демонструє москва. Це настільки очевидно, що додаткові роз’яснення є сенс надавати лише тим, чиї країни не пройшли хоча б через одну з цих двох м’ясорубок, але Франція й Німеччина знають усе на власному досвіді, і реакція цих країн на те, що зараз коїть московія, може бути якою завгодно, тільки не тією, яку вони зараз демонструють. Меркель і Макрон дуже нагадують двох страусів, які перед обличчям реальної небезпеки не тільки для Європи, а й для всього світу вирішили сховати свої голови один одному не знаю куди – може, під крила, а може, й ні.
З іншого боку, ми тепер не сильно сподіваємося на їхню дієву підтримку і вже маємо потужну армію, яка тільки-но почала своє відновлення. Завтра ще й не таке буде!