Слова «їда» і «їжа» – типові пароніми, тобто при дуже близькому звучанні мають різні значення (як кампанія і компанія, виборчий і виборний, які розглядалися у статті про вибори). Є цілий Словник паронімів української мови (1986 року видання), який пояснює значення кожного з пари або трійки таких слів, щоб людина говорила правильно. І слова «їжа» і «їда» в цьому словнику також пояснюються:

Тож, підсумовуючи нашу спільну невелику розвідку, пропоную слова «їжа» та «їда» вживати в їхніх перших, стилістично нейтральних значеннях, бо те, що в сучасному словнику позначено як «розмовне», по суті, є змішуванням паронімів і не свідчить про правильне слововживання.
На цьому пропоную проблему вважати вирішеною і перейти до більш цікавих пошуків. Слова «їжа/їда» мають дуже неочікуваних родичів і вкладаються у стрункі мовні схеми, які я хочу вам показати. Вони настільки цікаві, що тут має значення кожна з трьох літер того чи іншого слова.
Почнімо з закінчення -А. Слово «їда» – одне з небагатьох на моїй пам’яті, які передають (1) дію і при цьому (2) мінімально короткі і (3) мають закінчення -А. Інші «короткі» слова саме зі значенням дії або мають інші закінчення (хід, біг, шум), або більше літер при закінченні -А (їзда). Це не зовсім наукове спостереження, але, зрештою, чим менше частин у слові, тим ближче воно до витоків.
Тепер – про витоки і про другу літеру в цих словах: що було спочатку – Д чи Ж? Саме в цій парі – Д. І взагалі – теж Д. Слово виводять з індоєвропейського кореня *ed- зі значенням «їсти». Від цього кореня утворилося слово *ed-ti (реконструйоване, тому з зірочкою), а далі відбувся фокус № 1: збіг дуже близьких приголосних *d і *t зазнав дисиміляції, тобто вони стали різними – перший звук [d] замінився на [s], і слово наблизилося до знайомого нам варіанта «їсти». Із сучасних мов сполучення СТ є, зокрема, у латиському ēst і литовському esti (про тварин).
Фокус № 2 полягає в тому, що, принаймні, в цих мовах СТ чергується з Д, як і в українській мові: литовське «тварини їдять» – gyvūnai ėda; латиське «люди їдять» – cilvēki ēd. Тобто можна припустити, що таке чергування відбулося ще тоді, коли поділу на вказані (та інші) мови не було, а далі кожна з них розвивалася власним шляхом.
Фокус № 3 – величезна кількість слів, у корені яких зберігся звук [д]. Тут ви пригадаєте їдло, їдун, їдальня, наїдатися, наїдки, об’їдки та інші слова.
Фокус № 4 – схожі чергування в інших дієсловах, коли на місці ДТ (як *ed-ti) або ТТ (як *plet-ti) поступово виникає СТ, яке, у свою чергу, при зміні форми слова замінюється на Т:
- їсти – їдять;
- мести – мету;
- вести – веду;
- плести – плету;
- прясти – пряду.
(Далі буде)
> На цьому пропоную проблему вважати вирішеною
Ще можна поміркувати про механізм виникнення проблеми, і її поглиблення (1973 – рідко, 2015 – не рідко).
Виглядає так, що не лише називання їжі їдою (тут зрозуміло), а й називання їди їжею є наслідком зкацаплення: коли люди думають лексично біднішою кацапською, і перекладають українською дослівно, використовуючи найуживаніше значення з можливих, а то й взагалі методом азірова.