Переходимо до праслов’янського етапу. Тут із індоєвропейським коренем *ed відбулося цікаве явище, яке можна назвати фокусом № 5. У праслов’янській мові, серед іншого, відбувалася йотація приголосних, тобто звуки змінювалися на інші, коли після них з’являвся звук [j]. А це відбувалося, коли до кореня додавалися суфікси + закінчення і вже утворювалися слова. І ось виходять чіткі ланцюжки цих змін. У східнослов’янських мовах звук [д] перейшов у [дж], а потім спростився до [ж]. В українській та білоруській мовах є і Ж, і ДЖ, в російській мові – тільки Ж. Крім того, варто подивитися на аналогічну зміну в болгарській мові, адже церковнослов’янська мова базувалася на староболгарській. Так от, тут [д] перед [j] переходив не у [ж] і не у [дж], а у [жд]. І далі в табличці хочу показати цю закономірність. Для полегшення сприйняття наведу сучасні слова з цими коренями. Хай вас не дивують можливі далекі асоціації між значеннями слів.

Д (індоєвропейська мова)

ДЖ (українська, білоруська мови)

Ж (спільна для східнослов’янських мов)

ЖД (болгарська, церковнослов’янська мови)

Приклад із сучасної української мови

Приклад із сучасної російської мови Приклад із сучасної російської мови
*saditi (садити)

Саджу

Сажу

Насаждение

*xoditi (ходити)

Ходжу

Хожу

Хождение

*voditi (водити)

Воджу

Вожу

Вождение

*roditi (родити)

Роджу

Рожу

Рождение

Як бачимо, таке чергування відбувалося при утворенні особових форм дієслова. А тепер друга частина таблички – з іменниками, які утворювалися з кінцевим *-ja:

Д (індоєвропейська мова)

ДЖ (українська, білоруська мови)

Ж (спільна для східнослов’янських мов)

ЖД (болгарська, церковнослов’янська мови)

Приклад з сучасної української мови

Приклад з сучасної російської/української мови

Приклад із сучасної болгарської мови

*sadĭa

?

Сажа

Сажда

*medĭa (пор. лат. medius, medialis)

?

Межа

Межда

Прикладу саме для слова «їжа» я не знайшла, але припускаю, що в цьому слові чергування могло відбутися за зразком слів «сажа» і межа». Спробуймо заповнити прогалини (дві зірочки ** позначають моє припущення, а не науково визнане):

**edĭa

Наїджений

Їжа

?

Отже, ми побачили основні зміни другої літери у слові «їда», і тепер, нарешті, варто розглянути варіації першої літери. Як ми пам’ятаємо, в індоєвропейській мові першою літерою цього слова вважають *е. Однак на праслов’янському етапі вона змінилася на *ja, а після префіксів – на *ӗ. Але це теж іще реконструкції, тож цікаво буде їх перевірити у пізніших, старослов’янських формах, вже збережених на письмі. І тут з’являються ще кілька фокусів.

Фокус № 6. У старослов’янській мові (так її називає Етимологічний словник) зафіксовано слово з першою літерою ѩ – ѩсти, яка передається сучасною Я. Звідси – російське слово «яство».

Фокус № 7. При додаванні префікса разом з ним додавалася також літера Н: сънѣсти. І якщо ми згадаємо чергування СТ і Д, то зрозуміємо походження російського слова «снедь», а також нашого «сніданок».

Фокус № 8. Літера ѣ (ять) у російській мові послідовно замінилася на Е, а в українській – на І. Тож чергова «гілка» на цьому дереві – слово «обід» і всі його «родичі»: обідати, обідня, передобідній і так далі. Крім того, сюди долучаються і всі згадані вище слова з початковим Ї, в тому числі «їжа» і «їда».

Нарешті, є ще один напрям розвитку цього слова, фокус № 9. Корінь -ЇД- входить до слів, які позначають не тільки те, що людина їсть, а й те, що, так би мовити,  їсть людину. І ось – ще одне сузір’я: їдкий, в’їдливий, заїдатися, їстися (= сваритися). І від уже знайомого слова *esti виводять походження слова «яд». Цю гіпотезу підкріплюють тим, що отруту могли давати з їжею. І в давньоруській мові було слово ѣдъ, що означало як їжу, так і отруту. І, зрештою, в українській мові є слова «їд» і «їдь» саме зі значенням «отрута». Їх наведено не тільки в Етимологічному словнику, а й у Словнику синонімів української мови Вусика серед 24 синонімів до слова «отрута».

Як вам коротенькі слова «їжа» та «їда»?

Від Svitlana

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *