Друга світова війна дала стільки уроків, що навіть якщо просто ознайомитися з ними – не вивчити, а ознайомитися, багато речей стануть очевидними. Ще раз аналізувати Мюнхенську мирну угоду немає жодного сенсу. Тоді Франція та Велика Британія погодилися з претензіями Німеччини на Судетську область Чехословаччини в обмін на те, що Гітлер не висуватиме нових територіальних претензій. Чим усе закінчилося – всі пам’ятають, а ми хочемо звернути увагу лише на два аспекти, які мало кому відомі.
Тоді, у 1938 році, промисловість Німеччини лише набирала своїх обертів, а Вермахт був досить слабко озброєним. У той момент, коли постало питання про чеські Судети, армія Чехословаччини дорівнювала за чисельністю сухопутним військам Німеччини, а в частині артилерії, стрілецької зброї й танків – перевершувала її. Скажемо простіше: чехословацькі танки мали найкращі технічні характеристики за всіма позиціями і могли цілком успішно протистояти німецьким легким танкам. Збройна промисловість була здатна забезпечити війська всім необхідним, але Прага здалася та відмовилася від оборони.
Другий факт, який слід підкреслити. У Мюнхені йшли переговори про Судети без присутності чехословацької делегації. Тобто Прагу просто повідомили про те, що було вирішено, і все. При цьому союзники особливо підкреслили, що якщо Чехословаччина чинитиме військовий опір Німеччині, то ні Англія, ні Франція не виконуватимуть своїх союзницьких зобов’язань. Як показали подальші події, Чехословаччина виконала ультиматум, але була окупована Німеччиною, і союзники не зробили нічого з цього приводу. Тобто Прага дозволила вирішувати свою долю без власної присутності та, отримавши негативний для свого суверенітету та територіальної цілісності результат, відмовилася від його захисту зі зброєю в руках.
Нам цей приклад особливо важливий, бо у 2014 році противник і «партнери» намагалися розіграти комбінацію «Мюнхен-2». На щастя України, керівництво країни поламало цю схему, і ситуація стала розвиватися в іншому ключі. Але просто зараз, напередодні виборів, до влади рвуться діячі, які обіцяють «домовитися» з москвою про мир. Щоб не було ілюзій, дивимося на Чехословаччину і спостерігаємо те, що насправді обіцяють «борці за мир».
Але це не найяскравіший варіант, який чітко накладається на нашу ситуацію. Найбільш відповідною аналогією того, що пропонують ці «миротворці», є Франція. Просто зараз там спалахує скандал з приводу тексту, який описує урочисті заходи, в яких 11 листопада, в день річниці закінчення війни, візьме участь президент Франції Макрон та президенти інших країн, запрошених на урочисту церемонію.
Частина заходів має пройти в Отелі Інвалідів, який є духовним центром французької армії і де розташовано усипальницю Наполеона, а також музей збройних сил, в якому зберігаються знамена частин, що брали участь у боях за Францію, починаючи з Наполеона.
На 20-й сторінці документа є опис церемонії віддання честі маршалам Франції того періоду. У переліку присутні: Жофре, Фош, Галлені, Ліоне, Монурі та Петен. Це саме той Петен, який підписав капітуляцію від імені Франції з Гітлером. По суті, з цим підписом Франція стала союзницею Німеччини, і це підтверджують подальші події, зокрема відмова колоніального флоту перейти на бік союзників або знищити кораблі. Тоді англійці були змушені атакувати французький флот на базі в Тулоні, щоб той не зміг перекрити Гібралтар. Це був натуральний морський бій між англійським і французьким флотами. А сама Франція на чолі з Петеном передала Німеччині тисячі артилерійських гармат, танків, іншої військової амуніції та постачала добровольців для боїв на Сході.
А все сталося тому, що Франція, маючи зіставні з Німеччиною сили, відмовилася битися приблизно так само, як і Чехословаччина. Щоправда, мляві бої все ж таки були, але ганьбу капітуляції вже не змити ніколи. Якби не де Голль, який став «іншою Францією», то все було б набагато сумніше. І ось виявляється, що у Франції виросло покоління людей, які слабко вловлюють різницю між героїзмом і ганьбою. Не знаю, чи бачив цей текст сам Макрон, але цей захід із вшануванням Петена мав відбутися о 9 ранку 11 листопада.
Ось і в нас ціла обойма «політиків» намагаються покрити Україну незмивною ганьбою, включаючи різних Тимошенок, Гриценок та цілу низку діячів від проффесора Віті, які перевзулися в повітрі. Всі ці хитромудрі промови про «мир» і «домовленості» з москвою мають або вигляд Мюнхена 1938 року, або Комп’єна 1940 року. Це треба розуміти всім, хто слухає цих діячів, та усвідомлювати, що така ганьба змивається поколіннями.
Щодо Франції, то там скандал вирвався у публічний простір і на дибки стали як політичні діячі, так і військові. В результаті текст зник і демонструється у ЗМІ тільки як скриншот.
Словом, уроки історії бажано засвоювати на чужих прикладах і не намагатися вивчати те, що станеться з граблями, якщо на них наступити так, як робили хлопці з Чехословаччини чи Франції. «Миротворцям» потрібно надавати пендельне прискорення, щойно вони заводять тужливу пісню, не чекаючи якихось дій.