Уперше опубліковано: 09.11.2018

Авторка перекладу: Світлана

Від редакції (передмова 2026 року)

Пропонуємо добірку статей, пов’язаних зі 100-річчям закінчення Першої світової війни, яке відзначалося у 2018 році. У цих меморіальних заходах переплелися історичні та сучасні події. Ще одну сюжетну лінію, яка набула свого розвитку також у ці дні, викладемо завтра.

***

Цими днями відзначається століття закінчення Першої світової війни. Відомо, що вона закінчилася капітуляцією Німеччини, і документ було підписано в передмісті Парижа – Версалі, у Комп’єнському лісі. Там, у штабному вагоні, було поставлено відповідні підписи всіх сторін, які оформили закінчення війни. Потім було знищення німецького військового Флоту відкритого моря поблизу бази ВМФ Великої Британії «Скапа Флоу». Це був символічний акт висмикування пазурів у «Чорного орла».

У нас мало знають про цю сторінку історії, але вона стала одним із чинників, які привели Європу до Другої світової війни. Зрозуміло, що Британію, морську імперію, насамперед цікавив німецький флот, а точніше – його повна відсутність, тому роззброєння і скорочення сухопутної армії Німеччини до 100 тисяч військовослужбовців здалося не таким образливим і ганебним, як флотська вазектомія.

Насправді потоплення Флоту відкритого моря було епічним, і лише перелік потоплених кораблів займає чимало місця. Ми ж наведемо просто цифри. Тоді було втоплено:

  • 5 лінійних крейсерів;
  • 11 лінкорів:
  • 8 крейсерів;
  • 50 есмінців.

Ця подія відбулася вже влітку 1919 року, але її масштаб можна уявити хоча б з того, скільки однотипних кораблів мають нинішні флоти провідних країн. Якщо об’єднати лінійні крейсери, лінкори та крейсери в одну групу і назвати їх крейсерами, то отримаємо 24 крейсери та 50 есмінців. Який флот зараз має таку чисельність кораблів такого класу? А тоді тільки втопили такий величезний флот.

Не дивно, що подібні кроки стали тим порохом, який спалахнув у потрібний момент. Тим більше що Перша світова війна набула сталого позиційного характеру або стала класичним варіантом війни на виснаження. Після того як із коаліції союзників вийшла росія, в якій владу захопили більшовики, становище союзників, безумовно, погіршилося, бо Німеччина позбулася явно програшної ситуації війни на два фронти. А з урахуванням того що Ленін виплатив Німеччині непомірні контрибуції, ситуація була не такою однозначною, як це було заведено зображувати в совковій історії.

Насправді шальки терезів злегка хитнулися в бік Німеччини, і в неї з’явився шанс дотиснути противника, але у гру включилися США, і баланс ресурсів змінився різко та остаточно. Тому програш Німеччини став питанням часу, і вона капітулювала.

Зауважимо, її не було розгромлено, а вона капітулювала. Армія і флот ще не втратили боєздатності і перебували в гарній формі, але зрозуміли, що довго так тривати не може. Із фронтів було демобілізовано мільйони військовослужбовців, які спостерігали за тим, як знищується їхня армія і флот, а тому реваншистські настрої виникли відразу в момент підписання Версальського миру, а згодом, у міру демонтажу військової машини та інших принизливих заходів, вони тільки розганялися, і товариш Гітлер вміло зіграв на цих настроях, зрештою прорвавшись до самої вершини влади.

Він не обманув своїх виборців і став готувати країну до великої війни, яка повинна була стати продовженням того, що не було закінчено в 1918 році. Лише за шість років свого канцлерства Гітлер зумів підняти військово-промисловий комплекс і відродити Вермахт та Крігсмаріне, а до 1939 року його війська вже були здатні починати відігрувати те, що було втрачено на двадцять років раніше.

І ось навесні, 10 травня 1940 року, Німеччина спрямувала свої війська на Захід, хоча союзники: Франція, Велика Британія, Бельгія та Голландія – сукупно мали військ більше, ніж Німеччина, на пів мільйона осіб. Тільки в танках був приблизний паритет, але у союзників танки були потужнішими.

Проте через місяць (14 червня) німецькі війська вже були в Парижі, а 22 червня Франція капітулювала, і Гітлер особисто прибув на церемонію капітуляції в той самий штабний вагон у Комп’єнському лісі, в якому було підписано і капітуляцію Німеччини. Тоді, здійснюючи прогулянку Парижем і розглядаючи Ейфелеву вежу з верхнього майданчика Трокадеро, Гітлер навряд чи міг припустити, що через рік цього ж дня почнеться операція «Барбаросса».

Але ось минув час, і саме в ці дні, напередодні святкування сотої річниці закінчення Першої світової війни, виникли деякі моменти, які важливі для нас, українців, просто зараз.

(Далі буде)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *