Автор перекладу: Світлана
Через те що зараз доводиться багато читати і слухати про війну Ізраїлю проти Ірану, мимоволі виникають деякі порівняння з тим, що відбувається у нас. Ба більше, новини, що йдуть із Близького Сходу, насамперед цікаві саме у плані порівняння з нашими подіями. Власне, так роблять і всі ті, хто спостерігає за війною в Україні. Досвід, як позитивний, так і негативний, напрацьований ЗСУ, вже беруть в обіг різні країни світу, в тому числі армія США, як би це болісно не було для Додіка та його «Мага»-тусовки. Це нормально, бо генерали готуються до минулих війн, а сьогоднішні багато що розставляють на свої місця.
Так і нам є сенс спостерігати, які цілі ставить Ізраїль, якими засобами він їх досягає і як все це виглядає в Ірані під час бойових дій. Адже всі значущі ходи обидві сторони якось коментують та обґрунтовують, а тому тут є на що звернути увагу. Так, наприклад, буквально кілька днів тому у пресі з’явилися повідомлення про те, що Трумп натурально перешкоджає планам знищення головного рушника Ірану. У відповідь на цю пресу Нетаньяху заявив про те, що таких обмежень не існує, а наступного дня висловився ще більш конкретно.
Він заявив, що знищення генерального аятолли, швидше за все, приведе до падіння режиму і завершення бойових дій, бо саме він є генератором ідеї знищення Ізраїлю та отримання ядерної зброї як засобу досягнення цієї мети. Тут слід уточнити, що основоположником цієї ідеї був попередник головного рушника, нині покійний аятолла Хомейні, але нинішній не тільки не відступив від цієї ідеї, а й розвинув її у плані практичного виконання задуму. Адже за часів Хомейні знищення Ізраїлю виглядало як старий анекдот:
«– Я знову хочу в Париж!
– Ти була в Парижі?
– Ні, але я вже хотіла!»
Так і тут. Хомейні визначив базові принципи та підвів під них релігійні обґрунтування, а нинішній рушник, не ставлячи під сумнів постулатів попередника, зосередився на тому, щоб втілити ці ідеї в життя. Звідси й потужна ракетна, а згодом – і ядерна програма. Не дивно, що Ізраїль відштовхнувся від заповітів своєї знаменитої лідерки – Голди Меїр, яка радила вірити ворогові, якщо він обіцяє вас вбити. І коли до вже потужно розвиненої ракетної програми стала стрімко приєднуватися ядерна, Ізраїль не став чекати закінчення процесу, бо всерйоз ставився до загроз ворога.
І, між іншим, тут є аналогія, яка зараз нам і не надто важлива, але просто оминути її було б неправильно. Колеги старшого піонерського віку, безумовно, пам’ятають відомий термін «марксизм-ленінізм». Так от, якщо комусь доводилося читати праці Маркса і Леніна, добре знають, що Маркс був чистим теоретиком і рухав ідею еволюційного розвитку суспільно-політичних формацій. На його думку, капіталізм був одним із етапів такого розвитку, а імперіалізм сигналізував про те, що капіталізм увійшов у свою фінальну фазу і що зміна суспільно-політичної формації неминуча. Ну, а у своїх теоріях він малював те, що прийде на зміну капіталізму, і, на його думку, комунізм був наступним пунктом розвитку людства.
Тобто Маркс викладав теорію, згідно з якою процес розвитку неминуче веде до нових формацій, тобто це природний процес, і його думка не затримувалася на моменті самого переходу. Він вважав, що класовий конфлікт, який уже зріє в розвинених суспільствах, сам приведе до революційних змін, і тому детально не зупинявся на тому, що таке революція як процес переходу, які інструменти повинні використовуватися і, зрештою, як повинна формалізуватися нова формація. Простіше кажучи, він описав вихідну точку і контурами – точку, в напрямі якої рухається процес, а ось деталі переходу його не стосувалися. Це й стало марксизмом.
Але Маркс попереджав, що до точки переходу суспільство повинно дійти, пройшовши дистанцію капіталізму до фінішу. Із цього випливало, що чим більше розвинені виробничі відносини і загалом – продуктивні сили суспільства, тим ближче воно до переходу. Тому він вважав, що до порогу революції насамперед прийдуть Англія, Франція і Німеччина, а потім до цієї межі будуть підходити більш відсталі країни, а росію він записав ледь не в останню чергу і не раз висловлювався про те, що з нею буде складно, бо ця мерзенна країна ще й мізки має відсталі.
А товариш Ленін підхопив теорії Маркса, як нинішній аятола, і почав описувати інструменти, які мають привести до революції та зміни суспільно-політичної формації. Що характерно, Ілліч особисто написав, що для росії революція – далека мета і що, швидше за все, він цього часу не застане. А до жовтневого перевороту – 1917 залишалося менше року. Як воно там все пішло далі, всі чудово знають, а ми лише нагадаємо, що Ленін виявився не зовсім уже й просунутим практиком. Він зробив зв’язку між росією та революцією, а ось конкретні інструменти розробляв не він, а Свердлов і Троцький. Але це інша історія, а нам важливо те, як це працює. Воно спрацювало тоді і ось спрацювало в Ірані.
Ця аналогія була важливою для того, щоб окреслити живодерський фундамент цих двох режимів, який ґрунтується на ідеології насильства, необхідного для досягнення ілюзорних та недосяжних цілей. Те, що робив совок, у своєму кінцевому вигляді мало перетворити суспільство на поголовних зеків та вертухаїв, що реалізовано в КНДР. Просто уявімо, як ще міг виглядати комунізм, де всі рівні і від кожного за здібностями і кожному по потребах? Це якраз і є зона. Або той самий Іран, який зробив основною метою свого існування знищення Ізраїлю.
Ну, от завтра його немає, Ізраїлю. Зник він так, що й сліду від нього не залишилося, просто сьогодні ввечері, – це що ж, завтра в Ірані настане бородате щастя і тепер вішатимуть іранців з радістю та рідкісним натхненням? Нічого подібного! Одразу знайдеться заміна Ізраїлю, який потрібно ненавидіти. З росією – те саме. Ненависть і живодерство – найнижчі почуття, які зрозумілі масам і через які стадами можна легко керувати. І що найцікавіше, в такому стані такі стада справді щасливі.
Скажімо так, у момент приходу бородатих до влади ВВП на душу населення становив приблизно стільки само, скільки і в Ізраїлі, а тепер різниця – майже у 20 разів. Тобто ізраїльтяни прагнуть жити комфортніше, легше і красивіше, а іранцям пояснюють, що сенс їхнього життя – в ненависті. Ну, а те, що сусіди живуть багатше, то ця проблема вирішується простіше: їх завжди можна запхати в ту саму вигребуху, де перебувають вони самі. Тут доречний ще один старий совковий анекдот, який показував відмінність грузинів та росіян.
«Грузини:
– Послухай, дорогий. У мене є машина, у тебе є машина і в нього є машина, а у Гіві машини немає, і тому він такий сумний. Давай складемося і купимо йому машину!
Росіяни:
– Це як це виходить: я сидів, ти сидів і він сидів, а Ванька – не сидів. І тепер ходить і либиться. Давай і його посадимо!»
Тобто публіка на все це дивиться як на неминуче, але є деякі моменти, які відрізняють курник та склад рушників. У Мережі є маса відео, на яких іранці хай і не уподібнюються до гіпопотама, але з усмішками і явно радісними обличчями дивляться на те, як ВПС Ізраїлю б’ють по ненависних – гніздах КВІР, по поліції та органах політичного стеження. В коментарях до таких відео перекладають крики місцевих мешканців у стилі: «Додай ще!» Тобто наскільки там ідеологія випалила мізки за два покоління – невідомо, але, принаймні, певні зачатки здорової реакції все ж таки є.
А от у курнику – інша історія. Там самі маси мають кровожерливий заряд просто з самого початку. Ненависть і потяг до насильства там завжди переважують і холодильник, і все інше. Справа пастухів – просто зібрати все це і спрямувати, і вони це завжди робили легко й невимушено. Мало того, якби в курнику утворилася якась особистість, яка вийшла на перші ролі та звернулася б до населення з промовою у стилі: «Погляньте на себе! Ви всі – в ла*ні, ла*но жерте і ла*ном дихаєте», – а потім закликала б їх до спокійного та ситого життя, то її зжерли б миттєво і навіть кісточок не залишилося б. Ось що вони пишуть просто зараз:
І хтось після цього розповідає про те, що «народ-богоносець» ні до чого, що це війна прутіна і більше вона нікому не потрібна? Таке може говорити або розумово відсталий пацієнт, або відвертий і кінчений покидьок. Саме в цьому є хай і невелика, але відмінність. А щодо «лідерів», то тут неодмінно буде відвертий боягуз і брехун. Ну, брехун це – таке, не-брехунів у політиці майже немає, а от відвертий боягуз, який сміливо йде виключно під себе, – інша річ. І тут усе правильно.
Як відомо, товариш прутін за першого ж шухеру миттєво виходить із чату і опиняється в бункері, щоб пересидіти момент небезпеки. І тільки після того як ситуація вирівняється, обережно вилазить із нори, оглядає околиці і знову надягає на себе образ героя та відважного мачо. Хоча запах від нього ще той. Запах страху, запакованого у валізу. Це ми спостерігали не раз і не два, і ось що просто зараз пишуть про те, куди зник генеральний рушник:
«Канал Iran International (опозиційний канал) опублікував драматичні подробиці про стан верховного лідера Ірану Алі Хаменеї на тлі ізраїльських ударів по території країни. Згідно з повідомленням, заснованим на західних розвідувальних джерелах, Хаменеї було усунуто від участі у ключових процесах прийняття рішень в Ірані через його погіршений психічний стан. Високопоставлені військові командири приховують від нього реальний стан справ на війні, щоб не порушити його нестабільний стан.
Поінформовані джерела всередині Ірану підтвердили каналу, що Хаменеї було переведено до підземного бункера в районі Лавізан на північному сході Тегерана лише через кілька годин після початку ізраїльських ударів по іранській столиці минулої п’ятниці, 13 червня. Разом із ним перебувають усі члени його сім’ї, включаючи сина Моджтабу, якого вважають його потенційним наступником. Джерела зазначили, що й під час попередніх операцій проти Ізраїлю – «Обіцянка істини – 1» та “Обіцянка істини – 2» – родину Хаменеї було евакуйовано до того самого захищеного бункера».
Правда ж, дуже схоже на любителя гімнасток і панд? І повертаючись до початку цієї повісті, ще раз звернемо увагу на те, що Нетаньяху сказав про ліквідацію Хаменеї. Він вважає, що це не просто можливо, а необхідно для стабілізації ситуації. І тут важливо те, що існує негласне правило – не знищувати перших осіб, як не як розгорталися події. Але якщо ці особи відкидають усі правила, то чому їм залишати саме це? До речі, таке стосується й особисто прутіна. З чого б до нього не залетіти дрону чи ракеті? Хтозна, може, він би з такого приводу напружив мізки і щось пішло б уже за іншим сценарієм.