Але в тому ж серпні 1940 року все частіше порушувалося питання про те, що треба щось вирішувати з росією. Справа в тому, що крім літнього аншлюсу країн Балтії, совок відкусив частину території Румунії, хоча дипломатичними каналами Гітлер попередив Сталіна про те, що будь-які дії проти Румунії не залишаться без відповіді.
Але схоже, що совок пішов ва-банк. Він послідовно завдав Гітлеру дві (як мінімум) особисті образи, які той не збирався прощати. Ми знаємо про те, що влітку 1940 Сталін знову висунув територіальні претензії Фінляндії, хоча після закінчення Зимової війни сторони зафіксували відсутність претензій. Гітлер тоді особисто вмовив Маннергейма підписати ці папери. Те саме сталося і з Румунією після відторгнення Бессарабії та Буковини. Гітлер особисто давав Антонеску гарантії безпеки, тому анексія, виконана Сталіним, стала ляпасом особисто фюреру.
Тому середина серпня стала відправною точкою передислокації військ на схід. При цьому командування сухопутних військ вважало, що сил і засобів, розташованих на півночі Франції, з надлишком вистачить для проведення десантної операції. Треба зазначити, що на той час інтенданти вже підрахували трофеї, отримані під час аншлюсу Чехословаччини, захоплення Франції та країн Бенілюксу. Тільки за рахунок французьких танків, які були в ідеальному стані, Вермахт сформував чотири танкові дивізії, а чеські танки надходили до інших танкових дивізій Вермахту.
Ще кращі справи була з автотранспортом. Вермахт майже зразу перекрив більшу частину своїх потреб у автомобілях за рахунок реквізованих у Франції. Мало того, у зведеннях генштабу є згадка про те, що робітники французьких автозаводів безпосередньо звернулися до німецького командування із заявою про необхідність відновлення роботи підприємств. І роботу таки відновили. Крім того, у Франції та Бельгії було реквізовано 3 000 паровозів та 10 000 вагонів. Франц Гальдер (начальник Генштабу Сухопутних сил Німеччини) з іронією писав про те, що Москва помилилася щодо наслідків французької кампанії для Німеччини, і замість виснаження ресурсів і великих втрат Німеччина отримала набагато більше, ніж втратила, в матеріальному плані і в плані економічного потенціалу.
Саме з цієї причини генштаб став готувати паралельно дві операції – «Морський лев» проти Англії і «Барбаросса» – проти совка. Другу групу розробників очолив генерал Маркс. Йому було поставлено завдання розробити план бойових дій та підготовчих заходів з орієнтовною датою початку бойових дій – 10 травня 1941 року. Тобто там теж закладалися ті самі п’ять-шість місяців бойових дій, як і для операції проти Франції. Це означає, що в Німеччині вважали, що в них цілком вистачить сил і засобів вести бойові дії (якщо знадобиться) на два фронти. Втім, там вважали, що з Англією буде покінчено раніше. Принаймні, 14 вересня, на розширеній нараді найвищого військового керівництва Німеччини, фюрер підкреслив, що тривала війна з Англією не бажана, та її й не буде. І головне – у своїй промові він зазначив, що і Люфтваффе, і Крігсмаріне виконали всі попередні умови для початку операції. Він вказав, що тепер потрібно лише кілька погожих днів поспіль, щоб одним потужним ударом покінчити з англійським напрямом. Єдине невирішене питання – знищення баз ВПС англійців – теж залежить від погоди, яка не сприяє Люфтваффе.
Присутній на нараді адмірал Редер уточнив, що Люфтваффе повинні зосередитися саме на військових аеродромах англійців і дати спокій Лондону, бо ураження авіації змусить Британію висунути на південь свої есмінці, які, безумовно, нестимуть серйозні втрати як від Крігсмаріне, так і від уже встановлених мінних полів, і, звісно ж – від авіації. Це, у свою чергу, послабить конвої, що доставляють в Англію все необхідне, і повністю розв’яже руки німецьким підводникам. В будь-якому випадку, він запропонував відсунути раніше заплановану дату початку операції, обмежену часовим вікном 24–27 вересня, на наступне і останнє часове вікно – на 8 жовтня. На це фюрер зауважив, що військам слід готуватися на 27 вересня, але дата прийняття остаточного рішення – 17 вересня. Якщо 17-го буде зрозуміло, що немає сприятливого розкладу ситуації, то лише тоді буде перенесення на 8 жовтня.
І от німецький Генштаб дає зведення про свої війська на 17 вересня 1940 року:
- Захід: 44 піхотні дивізії, одна рухома дивізія, не рахуючи двох танкових дивізій, оснащених трофейними танками.
- Норвегія, Данія та Протекторат: десять піхотних дивізій.
- Схід: 96 піхотних дивізій, 31 рухома дивізія та одна кавалерійська дивізія.
Вдумаймося: вже на початку осені 1940 року на східному напрямку стояло 90 дивізій, і, за канонами совково-російської історіографії, в Москві про це нічого не знали. Але цікаве й інше. Генштаб відвів для операції «Морський лев» ці самі 44 дивізії і ще 15 дивізій резерву. Що характерно, станом на 22 червня 1941 року на тому самому західному напрямку так і залишалися 40 дивізій, які в принципі були готові до десантної операції.
У 20-х числах вересня з’єднання військ, призначених для операції в Англії, проводять командно-штабні ігри для моделювання операцій, які відбудуться вже після висадки десанту в Англії. Випробовуються понтони і плоти для переправлення в Англію. Тільки 12 жовтня було прийнято остаточне рішення про зупинку операції «Морський лев» у зв’язку з тим, що у вкрай стислі строки так і не вдалося досягти умов, які дозволяли б провести її успішно. Далі починався сезон штормів, і постачання військ стало б величезною проблемою.
З усього цього випливає простий висновок. Операція не просто готувалася – вона була практично готова. У справу втрутилися особисті вподобання Гітлера, який піддався на вмовляння Герінга жорстоко помститися Англії за нальоти її бомбардувальників на розташування німецьких військ. Замість знищення засобів ППО і авіабаз авіація стала завдавати ударів відплати по Лондону та інших містах, не завдаючи шкоди важливим військовим об’єктам, але при цьому зазнала до 30% втрат усієї наявної авіації. Що найсмішніше, авіація англійців уже також була настільки виснажена, що якби Герінг не був особистим другом Гітлера, а виконував поставлене завдання, то всіх передумов для проведення операції було б досягнуто. Втім, особисті якості Гітлера ще не раз чинили фатальний вплив на хід операцій, де Німеччина мала всі шанси здобути перемогу.
Але ось на що ми хотіли б звернути увагу. Підготовка операції йшла повним ходом, у повному масштабі і в прискореному темпі. В таких умовах просто неможливо уникнути витоків інформації до противника. Мало того, німецьке керівництво не дуже й приховувало цю підготовку, сподіваючись одним цим фактом схилити Англію до перемир’я. Але нам розповідали про те, що всього цього ніхто в Москві не знав, а потім Сталіна заплутали шпигуни, що давали йому суперечливу інформацію. Просто ця байка мала підтвердити миролюбність і наївність великої, але дурноголової країни. Насправді совок чудово розумів, що з окупацією Франції Німеччина повністю вирішила всі свої продовольчі питання, включаючи і хліб, а тому саме на цьому напрямі Кремль намагався не «гнути пальці». Але коли Сталін закусив вудила щодо Румунії, з анексією частини її території, Німеччина просигналізувала до Москви про те, що не залишить цього без наслідків, але Сталін грав свою гру далі і зажадав ввести совок у комісію з регулювання судноплавства на Дунаї. На що отримав очікувану відмову Берліна у відповідь за агресію проти Румунії. Тоді Москва обмежила постачання нікелю, скоротивши їх до 60% від договірних. Нічого не змінюється, чи не так? Сталін грав нікелем, а прутін – газом. Яблуня від яблуні недалеко впала. Але нам важливий сам цей факт. Ніякого миролюбства і наївності не було й близько. Тому та маячня, яку совок звів навколо цієї теми, має лише одну зрозумілу мету – завести спостерігача в поля абсурду, щоб він зрештою плюнув і перестав копатися в темі.
Крім того, щоразу, коли Кремль висував нові вимоги до Фінляндії чи Румунії, Берлін прискорював розробку плану «Барбаросса», поступово змінюючи пріоритет найближчої кампанії з Англії на совок. Між іншим, існує усталена і красива легенда про те, що нібито совок до останнього дня виконував свої торговельні зобов’язання перед Німеччиною, і останній ешелон з хлібом пішов за кордон проти ночі 22 червня. Це теж не зовсім так, як розповідали.
А все виявилося простіше. Країною правили виродки, які виношували свої потворні плани і досягали їх потворними засобами. Оце і є єдина причина того жахіття, який розгорнувся через дев’ять місяців після зупинки операції «Морський лев».