Підготовка військ для проведення десантної операції отримала потужний імпульс і пішла у прискореному темпі. Власне кажучи, сухопутні війська були готові швидко перегрупуватися, висаджуватися на Острови і звично громити противника. Інша справа, що наявність водної перешкоди у вигляді Ла Маншу потребувала взаємодії і з Крігсмаріне, і з Люфтваффе, які повинні були забезпечити і перекидання військ, і їх прикриття під час десантної операції, бо сили британського ВМФ були незрівнянно потужнішими, і навіть сам флот міг утопити все, що рухатиметься протокою.
Це означає, що треба було терміново забезпечувати взаємодію між родами військ, що завжди набагато важче, ніж у сухопутній операції. Справа ускладнювалася тим, що командувач Крігсмаріне Еріх Редер і командувач Люфтваффе Герман Герінг були у близьких особистих стосунках з фюрером і мали з ним прямий та неформальний зв’язок. Тому Вермахт, у чиїх інтересах мали діяти інші роди військ, опинився у дивному становищі, коли вплив на фюрера мали всі, крім сухопутних військ. У цих умовах підготовка йшла просто гарячковими темпами, хоч і з масою перешкод. До середини липня вже було визначено сили й засоби для проведення операції, а також місця, з яких мають розпочатися десантні операції, місця для висадки десанту та подальші дії експедиційних сил.
Подальші події відомі всім ентузіастам та професійним дослідникам ходу війни літа 1940 року. Відразу після підписання Францією капітуляції Німеччина перейшла до прискореної підготовки операції «Морський лев». Першу половину липня було присвячено підготовці концепції операції у зв’язку зі зміною обставин. А обставини, крім іншого, сильно залежали від погоди. Німеччина не мала спеціалізованого десантного флоту, як це було у Корпусу морської піхоти США, і фаза переправи через Ла-Манш мала здійснюватися на цивільних поромах і баржах для переправлення важкої техніки. Цивільні судна передбачалися для транспортування особового складу та легких озброєнь.
Але дуже велика частина особового складу і техніки повинна була переправлятися на буксируваних понтонних плотах. Це означає, що більшість плавзасобів не придатна для використання у штормову погоду. Тому вторгнення до Англії спочатку планувалося на весну 1941 року, бо до середини осені 1940 року передбачалися активні бойові дії у Франції, для яких був сприятливий період, а потім був потрібен був період для відновлення втрат, понесених у французькій операції. Але, як ми зазначили вище, все сталося миттєво і без особливих втрат, а тому постало питання про те, що відкладати операцію до весни не має сенсу. Але стислі строки змішали разом і планування операції, і її практичну підготовку.
Словом, 16 липня у війська пішла директива № 16 про підготовку операції «Морський лев». Вона була короткою і тезово вказувала на те, проти кого готуються війська, і термін готовності до початку операції – середину серпня. Тобто фюрер відпустив на планування та підготовку операції лише місяць. З необхідних передумов було зазначено лише досягнення переваги в небі південної Англії та необхідність зв’язати сили королівського флоту у Північному та Середземному морях.
Багато хто добре пам’ятає епопею з шифрувальною машинкою «Енігма», яку вдалося захопити англійцям і завдяки якій вони розшифровували німецькі таємні повідомлення, але подібними успіхами могли похвалитися й німці. Просто ця епопея нікому не цікава. А тим часом німецькому командуванню стали відомі плани англійців щодо протидії висадці десанту. Зокрема, стала приблизно зрозумілою тактика британського флоту, який повинен був замінувати підходи до берега й завдавати вогневого ураження з флангів можливого напрямку десантування. Крім того, з’ясувалася й тактика сухопутних підрозділів, які готувалися діяти в режимі контрнаступу. Німецький штаб сухопутних військ справедливо вважав, що контрнаступ – найскладніший вид бою, що вимагає знань і умінь командного складу військ та високої виучки з наявністю бойового досвіду у самого особового складу, що бере участь у такому вигляді бою. У Берліні вважали, що англійці не здатні на таке, і були задоволені тими планами, які розробило британське військове керівництво.
Віктор Суворов в одному зі своїх досліджень пішов стежками совкової пропаганди і написав про те, що вторгнення до Англії не готувалося тому, що для цього не було підготовлено плавзасобів. Це неправильно. Якраз плавзасоби було підготовлено. Вони не входили до складу ВМФ і були комерційними посудинами різного класу, але спеціальні підрозділи військових інженерів завзято модернізували їх під потреби майбутньої десантної кампанії. Хай ці засоби були й не спеціалізовані, але їх було багато і їхня кількість постійно зростала. Охочі можуть знайти опис того, скільки було втрат королівської авіації саме в операціях, покликаних знищити ці плавзасоби. Попри те що частину їх вдалося знищити, саме це не було головною проблемою. Вони були, і в досить великій кількості. І це вписувалося в рамки бойового планування операції. При цьому було відпрацьовано питання десантування з таких суден. Для цього створювалося оснащення для завантаження та вивантаження військ, спеціальні трапи та інше.
Крім того, було відпрацьовано стратегію мінної війни, яка включала облаштування проходів у мінних полях біля узбережжя Англії і встановлення власних мінних загороджень на шляхах можливого підходу британського флоту. Причому йшлося не просто про мінування, а про створення такої конфігурації мінних полів, щоб британський флот змушений був підходити до французького берега на відстань, достатню для роботи берегової артилерії. У другій половині серпня берегову оборону півночі Франції було введено в дію та укомплектовано артилерією.
Спеціально для цієї операції було підготовлено до 200 легких та середніх танків-амфібій, які могли вступати в бій відразу після виходу у воду. Мало того, було сформовано та випробувано платформи ППО та вогневої підтримки, змонтовані на баржах. Так, на них встановлювалися зенітні установки для відбиття атак з повітря та шестиствольні міномети для ведення обстрілу берега ще з моря. Було проведено відповідні навчання зі стрільби з платформ, які гойдаються на хвилях.
Але найпершими на берег Англії повинні були ступити повітряні десантники. Для цього вже було підібрано відповідний повітряний флот, що складався з транспортних літаків та винищувачів. 18 серпня обриси операції вже стали більш-менш зрозумілими, і об’єднане командування сухопутних сил випустило власну директиву, в якій докладно описувалися дії учасників десантної операції. «Морський лев» вийшов на фінальну стадію.
(Далі буде)