Уперше опубліковано: 01.05.2022
Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
Від редакції (передмова 2026 року)
У статті згадується публікація від 30.04.2022, з якої тему цієї статті було почато, тож для повноти картини ми наводимо її також – одразу після цієї статті.
***
Учора тихо минув день 30 квітня, коли 77 років тому фюрер Третього Рейху наклав на себе руки. Дивно, але майже всі згадки про цю подію зводилися до того, що різні люди порівнювали Гітлера і путіна. Насправді спільного в них не так уже й багато, і напевно, безперечними є лише обставини їхньої загибелі. Щоправда, путін якось не наважився виконати це в ювілейчик фюрера, але це питання часу, причому недовгого. Практично немає сумнівів у тому, що закінчиться путінська епопея в бункері, як і у Гітлера, але на цьому, мабуть, і все. Розуміючи психотип цього злочинця, можна майже зі стовідсотковою впевненістю стверджувати, що суїциду там не буде і путіну просто забракне духу накласти на себе.
Учора ми писали про те, що ФСБ опублікувала деякі архівні документи про той період часу, коли Гітлер наклав на себе руки, і немовби натякнули своєму фюреру: «Вово, пора!» Саме це ми і обіграли у своєму вчорашньому матеріалі, але з’ясувалося, що багато колег невиправдано змістили акценти і стали прямо порівнювати путіна з Гітлером, а це справедливо лише частково і тільки за тими воєнними злочинами, які значаться за одним і за другим персонажами. Але в їхній основі лежать різні набори дій, мотивація і, головне – спосіб дій.
Наприкінці дня, після прочитання десятка однотипних статей, довелося переглянути кілька годин документальної хроніки та уважно перечитати те, що ж учора опублікувала контора. Адже очевидно, що це було зроблено не просто так, бо ні рік, ні два роки тому вона цього не робила, а тут – на тобі. Це явно була подача в путінський город, хоча прямо там причепитися нема до чого. Власне, протокол допиту одного з тих, хто був до кінця в бункері Гітлера і вийшов з нього лише 1 травня, тобто сьогодні – рівно 77 років цій події. А це означає, що фігурант або особисто бачив те, що відбувалося в бункері, або слухав розповіді очевидців про події, при яких він особисто не був присутній, тому що був у сусідніх приміщеннях.
Словом, там немає ніяких сенсацій, і більшість подій уже так чи інакше описано, але деякі речі залишилися в тіні, а дарма, адже без них втрачається загальний зміст усієї картини. Саме звідси й беруться порівняння Гітлера і путіна, що не має сенсу в принципі, бо з точки зору особистих якостей вони були якщо не антиподами, то вже настільки різними, що ставити між ними знак рівності було б дуже необачно. Але до цього протоколу допиту слід підійти здалеку, бо він показує фінал цієї драми, а початок її був набагато раніше.
Якщо відкинути все, що не стосується саме порівняння цих діячів, слід згадати, що саме в німецьку армію Гітлер пішов добровольцем, і ті, хто воював разом з ним, не могли кинути камінь на його адресу саме в частині військових якостей. Особливого героїзму за ним не помічали, але й ніяких темних плям за весь час війни за ним також не було. Гітлер був стійким і надійним бійцем, який не раз був на волосину від смерті. І якби він був боягузом, то саме в такій ситуації це було неможливо заховати, але такого за ним не водилося. Тому, пройшовши такі випробування, Гітлер дійшов висновку про те, що якщо тобі судилося загинути, ти загинеш незалежно від того, чи будеш ти боятися, чи ні, й навпаки. Після того як він вижив у кількох вочевидь смертельних ситуаціях, Гітлер став ставитися до власної безпеки досить просто.
(Далі буде)