Автор перекладу: Світлана
Із серії «Проти ночі»
Напевно, все-таки слід зробити невеликий постскриптум з приводу саміту G7. Як було сказано раніше, Додік терміново ретирувався з Канади, попередньо пострибавши по пеньках на шляху до вертольота, точнісінько у стилі Януковича. До речі, решта замашок у нього до болю знайомі і нагадують проффесорські. Щоправда, Овощ таки мав дві ходки на зону, а Додіка було засуджено, але, як кажуть у суто академічних колах, – він «відпетляв». Так от, терміновість відбуття Трумпа пояснюється тим, що він має ухвалити рішення про участь у обпресуванні іранського режиму.
Сам він уже зробив низку заяв у тому плані, що терпець у нього урвався одразу в кількох місцях, і більше того, він заявив, що, мовляв, «ми знаємо, де перебуває Хаменеї, але вбивати його не будемо». Щоправда, Трумп не уточнив, хто такі «ми» у сенсі лише США чи США плюс Ізраїль, бо Нетаньяху висловився з приводу генерального рушника більш категорично, мовляв, пишні похорони – це завжди добре, адже потім – поминки під горілку із сальцем. Але, скажімо так, про те, де Хаменеї, знають уже всі, і номер його бункера пішов у пресу.
З урахуванням того що ЦАХАЛ уже витоптав галявину і до місця залишилося привезти пенетратори для складання підземних пустот, то основну частину роботи вже зроблено, і нарешті отримати собі лаври Цезаря Додік може дешево і сердито, без шуму і пилу. Але як воно там буде – побачимо, а в цьому випадку цікаве те, що поки жодних ударів силами американської авіації не завдано, і начебто тільки йдуть повідомлення про те, що він збирає власну Раду безпеки на цю тему. А все це до того, що навіщо було змиватися з заходу в Канаді, показуючи підвищену швидкість, щоб потім ще добу бити байдики у Вашингтоні? Словом, причина там була явно інша і поки до кінця не зрозуміла.
Тим часом дуже цікавою виявилася заява канцлера Німеччини Фрідріха Мерца з приводу ситуації на Близькому Сході. Він сказав буквально таке:
«Можу лише сказати, що відчуваю величезну повагу до того, що ізраїльська армія та уряд мали сміливість зробити це, інакше ми б спостерігали терор цього режиму впродовж багатьох місяців і років, а потім, можливо, і з ядерною зброєю в руках… Це брудна робота, яку Ізраїль робить за всіх нас, ми також страждаємо від цього режиму».
Ще зовсім недавно почути щось подібне від лідера Великої Британії, Франції, а тим більше – Німеччини було просто неможливо. Натомість були нескінченні міркування про деескалацію, про врахування інтересів агресора та про всяку іншу нісенітницю, якою десятиліттями заговорювали найсерйозніші проблеми. У підсумку неприємності, які можна було задушити невеликим, але рішучим зусиллям, переросли у щось на кшталт потенційної катастрофи глобального масштабу. І ось ставлення почало змінюватися. І є надія на те, що якщо саме Німеччина закусила вудила таким чином, то можна чекати великих змін, бо там тільки треба прокинутися войовничому духу, а далі все піде як по маслу. Ну, а ми ж пам’ятаємо, з чиєї легкої руки було створено УНР. Тож не будемо нічого загадувати, а просто тримаємо кулачки. Майка лідера може піти з Вашингтона в більш інше місце.