Авторка перекладу: Світлана
Те, про що багато хто попереджав не раз і не два, виходить на пряму практичну реалізацію. Йдеться про те, що непрофільне використання лаптями далеких і стратегічних бомбардувальників проти України зобов’язане привести курник у безвихідь. Для цього є кілька причин. Як ми пам’ятаємо, в ході операції «Павутина» було повністю знищено або серйозно пошкоджено до чотирьох десятків літаків цього класу. Зробити це вдалося незвичайним і прямо скажемо – оригінальним способом, але повтор чогось подібного не те що ймовірний, а неминучий.
Зрозуміло, що реалізація такого заходу матиме якусь іншу форму і, швидше за все, наші фахівці її вже знайшли, чекаючи, поки зірки стануть у потрібну конфігурацію. Але будь-який такий план базується на одній і тій самій критичній особливості такого роду авіації. Великі літаки неможливо сховати та/або захистити якимись фізичними укриттями. Це може зробити тільки герметична система ППО, якої у ворога немає. А це означає, що аероплани уразливі до повторних ударів.
Лінійні міркування кажуть, що з прийняттям на озброєння ЗСУ далекобійної балістики ворог отримає перший удар цими засобами ураження саме по аеродромах, де стоять літаки, які вже не виробляються і, відповідно, втрату яких неможливо заповнити за рахунок нових машин. Ворог і зараз намагається тримати подібні машини подалі від європейської частини курника, проте час від часу допускає скупчення машин на тій же авіабазі «Енгельс-2», і практично завжди є досить багато машин на авіабазах «Оленья» і «Дягілєво». Гадаю, що ми дізнаємося про появу таких ракет на озброєнні ЗСУ якраз після ударів по цих аеродромах.
Але в цих машин є ще одне слабке місце. Переважна їх частина має тривалі строки експлуатації, а тому потребує ремонту й модернізації. Саме в цей момент літаки стають особливо вразливими, бо їх неможливо підняти в небо, а як було сказано вище, сховати їх теж не вдасться. На прикладі Таганрозького авіаремонтного заводу ми знаємо, чим закінчуються ось такі ситуації. Літаки можуть бути знищені просто з ремонтним цехом, по якому достатньо відпрацювати навіть не ракетами, а дронами з масивною бойовою частиною.
Зрештою, наші фахівці, напевно, щось таке планують з приводу перехоплення бомбардувальників у небі. Адже вони повторюють одні й ті самі пускові маневри, у двох-трьох локаціях. Це означає, що їхні дії передбачувані, і якщо так, то залишається тільки знайти спосіб, який забезпечить зустріч у небі бомбардувальників та відповідних засобів ураження. Судячи з того, як розвивається наше дронобудування, такий варіант не виглядає фантастикою.
Але найголовнішою загрозою для літаків ворога станом на зараз є якраз їхнє нецільове використання. Адже, за великим рахунком, усі ці машини розраховані на те, щоб у певний момент запустити ракети з ядерними боєголовками. Це їхнє головне призначення, і воно закладалося ще на стадії проєктування. А якщо так, то всім зрозуміло, що такий пуск можна виконати лише один раз, і що буде далі – не важливо. Ударом у відповідь буде знищені аеродроми, та й самі бомбери навряд чи долетять цілими до своїх баз. Так було задумано спочатку, але тепер їх використовують із підвищеною частотою, яка накладається на стиснутий ресурс аеропланів.
(Далі буде)