Автор перекладу: Світлана
Шановні колеги!
Сьогодні планував звернутися не так, але ворог наробив багато лиха, і той формат, який задумувався, сьогодні просто не доречний, крім заголовної картинки, бо вона якраз про те, що треба сказати саме сьогодні. Так! Це – наша суть. Ми вистоїмо. Прорвемося. Послухайте, які пісні зараз пишуть наші виконавці посеред війни. Нема сумніву. І цій панянці – респект від усієї редакції.
Ну, а тепер – кілька слів по суті. Сьогодні виповнюється рівно десять років з моменту першої публікації «Лінії оборони». Цей проєкт було задумано як острівець здорового глузду в океані дикості, яку несе війна. Ті, хто давно з нами, знають, чия це була ідея і чия концепція нашого сайту, як і ті нечисленні правила, які було прийнято з самого початку. Для тих, хто до нас приєднався пізніше, нагадаю, про що йдеться. Ми не використовуємо нецензурних слів, хоча з багатьох приводів академічної словесності просто немає. Ми не критикуємо наших військових, що б і як би вони не робили, бо вони кладуть своє життя за те, щоб я-ми могли це писати, а ви – читати, коментувати і іноді теж писати. За це їм – тільки вдячність, і навіть у момент помилок і провалів все одно – жодної критики.
У будь-якій ситуації ми виходимо з інтересів України і ніколи не будемо сповзати в толерантність та об’єктивність. Тільки інтереси України в нашому власному розумінні та уявленні, а не кимось нав’язані. Так, ми суб’єктивні й зацікавлені, і одразу всіх про це попередили. І останнє: ми нікого і ні в чому не намагаємося переконати чи пере-переконати. Ми просто даємо можливість самостійно замислитися над тим, що відбувається, і особисто оцінити ті чи інші факти, події чи явища. Навіть якщо ваш погляд не буде збігатися з нашим, але він ваш власний і аргументований, – ми свою місію виконали.
Спочатку ми навіть уявити не могли, що проєкт розтягнеться на такий довгий час. Найпізніше, на що ми розраховували, – на 2021-2022 роки, і – фініш. Було зрозуміло, що реакція Обами на початок російської агресії пов’язана з його внутрішнім станом «кульгавої качки», яка досиджує свій другий строк. Була надія на те, що після виборів усе зміниться на краще і що притомні лідери світових держав якщо не впишуться за Україну, то, принаймні, будуть змушені потужно підключитися до ситуації просто тому, що агресією проти України прутін ламає всю конструкцію як мінімум європейської безпеки, а вона має самостійну цінність, за яку варто поборотися.
Але в Штатах обрали Трумпа, а потім – мудрий наріт обрав «хоть поржом», і стало зрозуміло, що ми виходили із занадто оптимістичних сценаріїв і що до 2022-го все не закінчиться. Виявилося, що у 2022-му все тільки почалося. Але за весь цей час сама собою у нас утворилася та опція, про яку ми не раз писали. Виявилося, що наші щоденні виходи в ефір дають можливість людям, які втратили стійкість і дно під ногами, намацати його, відштовхнутися і спливти, щоб гребти до прапора, який ми тримаємо на одному й тому самому місці ось уже дві п’ятирічки.
Ну, і плюс до того, всі ви бачите, що за цей час у нас було створено власну, дуже специфічну волонтерку, яких в Україні більше немає саме через її специфічність. Також у нас з’явилося українське «дзеркало», і тепер тексти можна читати двома мовами. Насправді це виявилося непросто і спрацювало не з першої і не з другої спроби. Звісно, в ідеалі добре було б мати ще й англійське «дзеркало», але при погляді на те, як нелегко мати хоча б одне, з живим перекладом, це поки що нездійсненні мрії.
Але головне – всі ці десять років ми залишаємося на тому самому місці, на тих самих позиціях і тримаємо прапор для тих, кому потрібен орієнтир. Тому від імені редакції в особі редактора, техніків, модераторів, волонтерки, перекладача, постійних кореспондентів, які щодня надсилають інформацію, авторів – вітаємо всіх із ювілеєм. Згадуємо тих, кого вже немає з нами, бажаємо удачі тим колегам, хто зараз двохсотить окупанта, і як уже не раз було сказано, – прорвемося, і ми переможемо! Нехай сьогодні це звучить занадто оптимістично, але ми вже десять років боремося з цією поганню і четвертий рік – на повну силу. Хто, крім нас, здатний на таке? Ніхто! Більшість країн навіть думати про таке боялася. Ще зробимо все те, що планували, на руїни кремля.