Навколо «Сі Бриз» (Частина 2)

Автор: anti-colorados

Наступний епізод випав російсько-японську війну 1904–1905 років. Як відомо, там теж особливих морських баталій не трапилося, бо японський флот просто знищив усе, що мав флот російський, практично без драматизму і пафосу, як у тирі. Російський флот виявився настільки бездарним і непотрібним, що його просто втопили без особливої бійки.

Ну, а під час Першої світової війни російський флот відважно сидів на своїх базах і звідти погрожував ворогові гучними викриками матюків. У жодних морських баталіях флот не відзначився. Такий стан справ був зумовлений тим, що флот був Г, а флотоводці – Г у кубі, вигрібного типу, тому треба було стояти на базах, щоб у разі наближення до них противника відважно затопити флот ще раз. Але тепер не лише на Чорному морі, а й на Балтиці.

Після загибелі імперії совок мав нагоду показати свої флотські амбіції під час Другої світової війни, і як неважко здогадатися – не показав. Він не вступив у жодну морську битву, і там досі намагаються не згадувати про те, що на Чорному та Балтійському морях флоти стояли по базах, боячись висунутись кудись далі, хоча противник не мав там важкого флоту, лише легкі кораблі. Ні своєю вогневою міццю, ні бронюванням, ні дальністю ходу противник не перевершував совків, але ті навіть не намагалися захопити панування на морі.

Ба більше, військово-морське командування совка було в курсі того, що має німецький флот, а мав він небагато, бо майже все довелося піднімати з нуля. Адже до початку Другої світової війни британський та французький ВМФ мали лише частину зовсім нових кораблів, а кістяк флоту складався з кораблів побудови Першої світової війни, особливо крейсери та лінкори. Так, їх модернізували і вони вже були не тими кораблями, як 20 років тому, але все ж таки – вони були грізною силою.

А от Німеччина, яка мала значний Флот відкритого моря, за умовами капітуляції втратила всі свої ВМС, кораблі яких, цілком боєздатні, було потоплено поблизу військово-морської бази королівського флоту Скапа-Флоу. А далі Німеччині було заборонено будувати новий флот. Цю заборону обійшов лише Гітлер, але відновлення флоту, особливо великих кораблів, вимагало часу.

У період між осінню 1939 і кінцем 1940 років численні совкові делегації побували на підприємствах ВПК Німеччини, в тому числі й на верфях. Між іншим, вони навіть купили один із новітніх крейсерів, який будувався, і його доставили до Ленінграда, нехай і не зовсім добудованим. Це неважливо тому, що совкове командування точно знало, що Крігсмаріне просто не має що посилати ні на Балтику, ні в акваторію Чорного моря, крім легких катерів або чогось подібного.

Тому командування точно знало про свою значущу перевагу, але навіть не спробувало дати бій. Основні сили Балтійського флоту до початку війни стояли в Таллінні, але врешті-решт були змушені ретируватися в Ленінград з величезними втратами, в основному через міни, які поставили німецькі та фінські моряки на своїх «малятках».

У результаті росіяни мають «славетну» історію морських битв. Щоразу, коли їхній противник демонстрував волю до боротьби і перемоги, росіяни або топили свій флот, як у Севасі й Таллінні, або противник це влаштовував їм у «турборежимі». Нинішні запоребрикові моряки – прямі спадкоємці тих «витязів та героїв», а тому – немає жодних причин вважати, що з їхнім духом і бажанням перемагати сталося диво. А нам треба пам’ятати, що їх не раз бив менший та гірше оснащений флот.