Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
ЗАМІСТЬ ВСТУПУ
Практика показує, що дуже багато людей мають однакову особливість сприйняття навколишньої реальності. Такі люди не просто апріорі розраховують, що оточення повинно сприймати їх позитивно, а вони вимагають любові до себе. А з чого б це так? Завищені очікування завжди ведуть до розчарувань та образ як на рівні окремих людей, так і в масштабах великих груп, таких як населення країни чи народ. Ще дивнішим є таке уявлення про відносини між населенням сусідніх країн.
Адже просто за логікою речей, країни, які мають спільні сухопутні кордони, мають цілу низку історичних моментів, які можна розколупати і зробити з них гнійну рану. Простіше кажучи, в ретроспективі сьогоднішні кордони виглядали не так, як у колишні часи, а іноді – зовсім не так, і майже всі ці рухи кордонів були пов’язані з війнами. Причому чим далі війни відстоять від сьогоднішнього дня, тим кривавішими вони могли бути просто тому, що уявлення про те, що слід застосовувати в ході військового протистояння, а чого робити не можна, суттєво змінювалися з плином часу.
Так, у часи походу Александра Македонського до Єгипту, через Анатолію і далі вздовж узбережжя Середземного моря, стався епізод облоги міста Тір, який якраз і демонструє особливості сприйняття речей нормальних і ненормальних під час військового протистояння в ті часи. Не стану занурюватися в аспекти походу і самої облоги міста, а просто зверну увагу на те, з чого вона почалася і чим закінчилася.
Через те що місто розташовувалося повністю на острові, віддаленому на 800 метрів від берега, і було обнесено потужними кам’яними стінами заввишки до 40 метрів, а фінікійський флот, що базувався там, вважався найкращим у сучасному світі, то Александр запропонував місту васальний договір з тим, щоб він перейшов під протекторат Македонії, виконував деякі умови, але жив попереднім життям зі збереженням самоврядування. Це було не перше місто на шляху Александра, і всі міста погоджувалися на ці умови, не маючи проблем.
Для Александра ворогом була Персія, і тому він не мав особливої мотивації влаштовувати бійку на шляху до Єгипту. Спочатку посли Александра отримали попередню згоду, але Александр мав ще одну вимогу: він хотів принести жертву в місцевому храмі, який у Греції вважався основним храмом Геракла, далеким родичем якого вважав себе Александр. І ось черговий похід послів у Тір закінчився трагедією. Їх убили прямо на стінах міста, а тіла скинули в море, на очах Александра та його армії.
Так от, греки визнали цей хід варварським і настільки неприпустимим у ті часи, що залишити це без відповіді було просто не можна, бо тіряни створювали прецедент, який руйнує фундаментальні правила, яких тоді дотримувалися всі сили, що діяли в той час. Тобто імунітет послів мав дотримуватися неухильно, на те вони й посли. І якщо хтось його порушував, то він відмовлявся від усіх встановлених правил ведення війни, за що був зобов’язаний відповісти.
(Далі буде)