«Жизнь за царя» (Частина 2)

Автор: anti-colorados

Але тут є нюанс. Сам хода відбувалася в безпечному місці – навколо пам’ятника Леніну, який жодні дрони атакувати не стануть. Чому вони ходили навколо Леніна, який і був ініціатором арешту та ліквідації царя – невідомо. Але очевидно, що хресних ходаків усі ці питання зовсім не турбували. Ну, а місцева поліція суворо охороняла ходу від Леніна, а Леніна від ходи. В результаті – ніхто не постраждав.

Інша справа – виконувати подібні заходи біля вогненебезпечного і, прямо скажемо – вибухонебезпечного об’єкта. Адже мало що туди може прилетіти, а вони там стоять і б’ють поклони. Очевидно, що тут зовсім різні ризики і, напевно, різні тарифи. Вони й зрозуміло: за похід до лінії фронту платять мільйони, щоб там задвохсотитися дронами, і зовсім інше – зробити те саме під НПЗ, але вже за копійки. У результаті там склалася приблизно така ситуація:

«У кремлі доручили Церкві провести великий хресний хід від Омська до москви, учасники якого повинні будуть зайти на атаковані ворогом НПЗ і провести низку молебнів за подолання паливної кризи в росії. Але виникли непередбачені проблеми.

«Наш патріарх зараз не може зібрати достатньо людей для хресного ходу. Йти далеко. Але головна проблема – в тому, що багато священнослужителів і мирян побоюються навіть наближатися до НПЗ. Там зараз небезпечно. Але ми працюємо над цим питанням і все організуємо», – розповіло нам високопоставлене джерело у Церкві».

У кремлі розлютилися і зажадали від Гундяєва пояснити таке нехлюйське ставлення як попів, так і сильно вірних лаптів. Прутін відмовляється вірити, що його піддані банально бояться піти і здохнути, але за наказом царя. Він упевнений у тому, що це бажання є у кожного лаптя, і той має бути просто щасливим від можливості пройти пішки від Омська до Афіпського НПЗ на півдні курника. І нічого, що до них може прилетіти дрон, адже померти за царя та «отєчество» – це щастя. Щоправда, самого прутіна якось не помічали в тому, що він готовий дати дуба за «отєчество», але це інше. Кажуть, Гундяєву акуратно натякнули на те, що так він може залишитися і без «церковної десятини», обіцяної на вересень.

Тож із попами сталася осічка, і вже не вперше. Як ми пам’ятаємо, частина попів відмовилася 33 рази на день молитися за безпеку прутіна і відверто послала своє начальство за зовсім не церковною адресою. Але у прутіна є останній довід короля у вигляді Кадирова і його нукерів. Тим більше що в Чечні відбулися дивовижні зміни з підпорядкуванням деяких спеціальних підрозділів. Їхня преса так описує ці зміни:

«Батальйон Росгвардії імені Байсангура Беноєвського, спочатку створений для війни в Україні, передали під особистий контроль 18-річному синові глави Чечні Адаму Кадирову… Підрозділ, на відміну від сформованого одночасно батальйону імені Шейха Мансура, майже не бере участі в боях і залишається у Грозному, незважаючи на те, що створювався як елітне формування з хорошим оснащенням, новими казармами та власними полігонами».

Тобто синкові академіка, героя та вівцелюба просто подарували цілий підрозділ, і тепер він може з ним робити що завгодно. Але поки що цар не наважився зайти з козирів і погрожує Гундяєву серцевим нападом у стилі «Новічок», якщо він не зобразить хрестовий похід по НПЗ. А тим часом стадо уміло витирає сльози в чергах по бензин. Дуже вже душевно говорив цар, по-батьківському, як це вмів робити Володимир Ілліч, який надіслав телеграму тамбовським товаришам з приводу селянського бунту: «Вішати! Неодмінно вішати!».