Крок у війну (Частина 7)

Автор: anti-colorados

Схоже на те, що Британія прокинулася першою з країн Західної Європи. Напевно, вона дійшла висновку, що з Німеччини європейський лідер не вийшов і вже не вийде ніколи, і тому «штовхатися» з нею за лідерство немає жодного сенсу. Вона не виконує навіть мінімуму обов’язків, необхідних для утвердження свого статусу, а при найменшому шухері – прусським кроком ходить під себе. Воно зрозуміло, що центр сили знаходиться у Вашингтоні, але три десятиліття роботи пропаганди у Берліні й Парижі зробили свою справу, і прапор повинна тримати саме європейська країна, і Британія підходить для цієї ролі найкраще.

Згадаймо, де були росія та Пруссія у війні з Наполеоном. Бонапарт не просто бив їх багато разів, а витирав об них ноги, а іноді й підтирався такими персонажами, як Суворов чи Кутузов, які на расєї вважаються іконами військового мистецтва. Двох педофілів і кривавих неврастеніків на московії зробили великими полководцями просто тому, що інших там немає, і ось Бонапарт із ними справлявся, як із рулоном туалетного паперу в польових умовах. Британія поставила крапку на зростанні імперії Наполеона. Вона також змусила країну балалайок утопити свій чорноморський флот і зрити всі фортеці на узбережжі моря під час Кримської війни.

Британія тягла на собі труднощі не лише Першої світової війни, як інші країни, а й морської війни і показала себе молодцем в обох напрямах. Ну, а у Другій світовій війні вона виявилася єдиною країною-переможницею, яка пройшла її всю від початку і до кінця без перевзувань і перевертань. Причому півтора року воювала наодинці проти Німеччини, Італії, Франції та Японії.

І, між іншим, після закінчення цієї війни саме прем’єр-міністр Великої Британії вказав Заходу на те, що ненароком замість коричневого монстра вони вигодували червоного монстра, з яким ще буде безліч проблем. Але в повоєнний період Лондон практично ніколи не виходив на перші ролі. Позбувшись колоній, Британія скромно стояла осторонь і спостерігала за перебігом процесів. Її досвід ведення міжнародних справ і, зокрема, у різних варіантах застосування сили можна назвати унікальним, тому що державність Британії, на відміну від інших країн, має безперервний характер. Вона не переривалася ні революціями, ні капітуляціями, а тому зараз можна ще раз максимально тверезо спробувати поглянути на Брекзіт.

Ми не раз писали про те, що думаємо з цього приводу, і незважаючи на конторські вуха, що стирчать за референдумом, все ж таки вважаємо цей хід правильним і вкрай важливим для всієї Європи. Хто б і що не казав, але Британія показала, що будь-яка організація, яка має вхід, має й вихід. Тепер про це знають усі. Причому ці «всі» розуміють, що є певні принципи, які не варто переступати, особливо під тиском Німеччини або Німеччини і Франції одночасно. На відміну від Парижа, Лондон не став влаштовувати скандалів, а просто вийшов з ЄС по-англійськи, а це говорить про те, що принципи там не стали предметом торгу, і просто зараз ми спостерігаємо відродження Британії як світової держави.

Саме в таких ситуаціях протистояння України з агресивною Ордою проявляється наявністю або відсутністю як принципів, так і тестикул. І як можна помітити, приклад Британії став для низки європейських країн – заразним. Мало того, ті ж Нідерланди вже жорстко висловлюють своє «фе» Німеччині й тому, що вона намагається нав’язувати своїм партнерам. Це тому, що вони побачили здорову альтернативу затхлій і смердючій банці, на яку перетворилася Німеччина, з якої виходить «русский дух и русью пахнет».

Тож будемо сподіватися на те, що в США і Великій Британії таки згадали період початку Другої світової війни і таки засвоїли уроки зі своїх помилок. Принаймні, переговори Держсекретаря США з представником конюшні свідчать про те, що там уже не покладаються тільки на добре слово, а й почулося клацання зведеного курка револьвера.