Автор: anti-colorados
Ми залишимо висновки для кожного, хто хоче їх зробити самостійно, але просто уточнимо одне просте питання. Ставимо себе на місце адмірала Ямамото, який навчався в США і знає, що таке американська промисловість, і намагаємося уявити його реакцію на повідомлення розвідки про те, що в США запущено програму масового виробництва авіаносців у кількості більше трьох десятків, і пішли підтвердження про те, що на верфях починається будівництво першого, другого, третього авіаносця. Що він мав робити? І ось тепер ще раз повертаємося до запитання про те, хто обирав час і місце початку війни з Японією при тому, що у Рузвельта на загривку висів Конгрес, який ще й занурився в ізоляціонізм?
І щоб закінчити цей епізод, слід зазначити ще один момент, який показує, як працює тригер війни та миру у диктатора. Насправді президент Байден описав його досить точно, і колега путіна – член націонал-соціалістичної робочої партії Адольф Гітлер – продемонстрував це чітко та ясно. Щойно він докладав зусиль до того, щоб ненароком не нарватися на війну зі Штатами, і тут же перевзувається. 7 грудня 1941 року у війну вступили США проти Японії, а 11 грудня 1941 року Німеччина оголосила війну США. Зрозуміло, що Гітлер був у відчаї від того, що не зміг придушити Британію, яка підключилася до ресурсів США, і, по суті, він має війну на два фронти, але ж і аргументи проти війни зі Штатами ще вчора здавалися непорушними. Але він встав не з тієї ноги, і все змінилося.
Між іншим, він цілком міг обійтися без формалізації війни з Америкою, бо, за умовами союзницького договору з Японією, Німеччина брала на себе зобов’язання у випадку, коли на Японію здійснить напад третя країна. В цьому випадку на Японію ніхто не нападав, і загалом це було особисте рішення самого Гітлера, яке не випливало з жодних зобов’язань. Мабуть, він вирішив використати давню арійську мудрість: «Згоріла хата – гори й паркан».
Як бачимо, у демократичних країнах вступ у війну виявлявся або вкрай складним, або фатальним процесом. Кожна країна чекала явного вторгнення або нападу для того, щоб політику умиротворення чи ухилення від війни було відкинуто фактичним розвитком подій. І навіть у випадку з Францією цього виявилося недостатньо. Це свідчить про те, що дуже даремно було забуто знаменитий вислів американського філософа Аль Капоне: «Добрим словом і револьвером можна досягти набагато більшого, ніж просто – добрим словом».
Тобто будь-яка демократія лише тоді чогось варта, коли вона перебуває в постійній готовності вихопити револьвер і одразу пустити його у справу. Причому тут треба розуміти, що саме така тактика і таке формулювання питання будуть набагато дешевшими, і сама готовність до цього може зупинити масу вкрай неприємних ситуацій, які можуть призвести до розкладу на кшталт того, що наведено вище. Адже хіба бикувала б зараз москва, наприклад, якби їй своєчасно, ще у 2008 році за Грузію чи у 2000 році за Чечню перекрили баблопровід на Захід і завалили санкціями, еквівалентними тим, які запроваджено у 2014 році? Це зараз вони вже не спрацьовують, коли кабанчика відгодували до зовсім не бідних розмірів, а тоді їх було б більше ніж достатньо. Одного міжнародного ордера на арешт Герра Шредера вистачило б для того, щоб у путіна замислилися про вічне. Але це – в минулому, тепер діяти треба рішуче та невідкладно, щоб не занурюватись у питання дезактивації місцевості.
(Далі буде)