Автор: anti-colorados
Отже, попри те що Друга світова війна вже йшла повним ходом і в неї втягнулась маса країн, Конгрес перебував у зануреному стані ізоляціонізму. Насправді це не оцінковий стан зовнішньої політики США, а одна з доктрин, яких США дотримувалися до Першої світової війни, а після неї намагалися повернутися у звичну парадигму. Простіше кажучи, Конгрес намагався повернути країну у звичний і давно усталений стан. Зокрема, ця доктрина містила положення, за яким США чинять свій вплив у межах Америки, Південної і особливо – Північної, а в решті світу – ведуть зважену та обережну політику, уникаючи відкритих конфліктів. Тому протистояння з Японією, звісно, напружувало, але воювати з нею особливого бажання не було, а тим більше – з Німеччиною.
І ось – перший факт. Атака на Перл-Харбор, здійснена 7 грудня 1941 року, мала своєю головною метою знищення двох авіаносців, які напередодні перебували на стоянці в акваторії бази. Але, як відомо, саме авіаносців на місці й не виявилося. Тому основний удар припав на лінкори, частину з яких було знищено, а частину – серйозно пошкоджено. Тобто саме першочергової мети операції не було досягнуто. Цей факт усім відомий, і він став одним із головних аргументів теорії змови про те, що президент Рузвельт міг знати про можливий час і місце атаки.
А ще один висновок із цього прецеденту було зроблено в тому плані, що авіаносці прийшли на зміну лінкорам, і тепер саме вони визначатимуть малюнок бою океанських флотів. І справді, в ході війни цей чинник виявився вирішальним. Перевага американців в авіаносцях стала значущою, і японці нічого не змогли з цим вдіяти. Принаймні, ці міркування всім зустрічалися хоча б один раз, і загалом вони не викликають жодних сумнівів чи навіть якогось бажання це спростувати.
Але нормальні адвокати та слідчі, встановлюючи причинно-наслідкові зв’язки, завжди починають з одного й того самого, а саме – беруть усі відомі факти і розташовують їх на часовій шкалі. Вже одне тільки це вносить порядок у той хаос даних, які є на певний момент. Принаймні, вже чітко видно, які події можуть бути наслідком певних дій, а які – ні, саме з урахуванням їхньої черговості. А потім на цій шкалі вимальовуються «дірки» у фактах і даних, що дає уявлення про те, що і де треба шукати, щоб скласти загальну картину.
Так вчинимо і цього разу. Просто беремо і ще раз перечитуємо перший факт і висновки, зроблені з нього, а саме про те, що Перл-Харбор став спусковим гачком як для початку війни США проти Японії, так і перегляду ролі авіаносців у цій війні. Тобто – ось вона, причина, і ось він, наслідок, усе логічно і правильно, якби не одне «але». На час нальоту японської палубної авіації на базу ВМФ у Перл-Харборі вже був майже готовий перший авіаносець новітньої серії американських авіаносців Essex. Він не йшов уже в жодне порівняння з тією парою авіаносців, які були основною метою операції адмірала Ямамото. Простіше кажучи, якби їх пошкодили чи навіть потопили при тому нальоті, це створило б певні складнощі для американського флоту, але принципово – нічого не вирішувало.
Проєкт корабля було замовлено у 1938 році, і він був готовий до кінця 1940, а у квітні 1941 року було закладено перший корабель серії Essex CV-9, у липні того ж року – ще один – Lexington, а у вересні – Bunker Hill. За тиждень до японського нальоту було закладено відразу два авіаносці – Yorktown та Intrepid. Але найцікавіше навіть не це, а те, що було замовлено серію з 32 кораблів, хоча збудовано було всього 24 авіаносці. Що це означає? А це означає, що поширене уявлення про те, як США вступили у війну і коли відбулася переоцінка на кшталт основного ударного корабля флоту, спираються не на ті дані, на які слід.
(Далі буде)