Автор: anti-colorados
І загалом чинник присутності військ рф у Вірменії і постійні постачання зброї та боєприпасів стали визначальними в тому, що війна тривала три десятиліття. Москва стала ресурсною базою для Вірменії, а тому Азербайджану довелося воювати з вірменським фасадом, але з російським тилом і навіть другою лінією військ. Зрозуміло, що все це могло тривати ще десять років, якби в гру не вступила Туреччина і не стала для Азербайджану саме військовим союзником, який заявив, що якщо в бойові дії втрутиться третя сторона (рф), вона теж вступить у бойові дії.
А з урахуванням спільного довгого кордону Туреччини з Вірменією, ця умова виявилася вирішальною, і вперше за 30 років Азербайджан отримав можливість воювати саме з Вірменією, а не з рф, і результат не забарився. Таким чином, у цьому вузлі виявилися зав’язаними чотири країни: Азербайджан, Вірменія, рф і Туреччина. Але через те що три країни: Азербайджан, Вірменія та рф – є уламками колишнього совка, то є сенс повернутися до витоків і подивитися на те, як усе починалося.
Дуже цікаво, що москва, яка постійно наголошує на своєму правонаслідуванні від СРСР, ніколи не вдавалася до першоджерел або совкових документів за всі 30 років війни. А так буває завжди, коли з документами щось не комільфо. В будь-якому разі, москва завжди розмахує папірцями, які їй вигідні, і якщо вона цього не робить, можна бути впевненим у тому, що це – не просто так і що діставання на світ божий таких документів їй вкрай не вигідне. І ось виявляється, що ще у 1917 році, одразу після приходу більшовиків до влади, почалася ця епопея.
Тут треба зауважити, що якраз бойове крило більшовицької партії мало досить велику кількість вихідців із Кавказу, що потім і стало визначальним у подальших подіях. Достатньо згадати прізвища Джугашвілі, Орджонікідзе, Шаумяна та інших, щоб розуміти, наскільки сильним було кавказьке лобі в більшовицькій партії. І далі ми наведемо повний текст дуже цікавого документа, текст якого розставляє все на свої місця. Ми там виділимо ключові фрази для кращого сприйняття. Хоча можна було б нічого не підкреслювати, а просто уважно прочитати його назву.
«Декрет о «Турецкой Армении» 29 декабря 1917 г. (11 января 1918 г.)
Совет Народных Комиссаров объявляет армянскому народу, что Рабочее и Крестьянское правительство России поддерживает право армян оккупированной Россией «Турецкой Армении» на свободное самоопределение вплоть до полной независимости.
Совет Народных Комиссаров считает, что осуществление этого права возможно лишь при условии ряда предварительных гарантий, абсолютно необходимых для свободного референдума армянского народа.
Такими гарантиями Совет Народных Комиссаров считает:
1) Вывод войск из пределов «Турецкой Армении» и немедленное образование армянской народной милиции в целях обеспечения личной и имущественной безопасности жителей «Турецкой Армении».
2) Беспрепятственное возвращение беженцев-армян, а также эмигрантов-армян, рассеянных в различных странах, в пределы «Турецкой Армении».
3) Беспрепятственное возвращение в пределы «Турецкой Армении» насильственно выселенных во время войны турецкими властями в глубь Турции армян, на чем Совет Народных Комиссаров будет настаивать при мирных переговорах с турецкими властями.
4) Образование Временного народного правления «Турецкой Армении» в виде Совета депутатов армянского народа, избранного на демократических началах.
Чрезвычайному временному комиссару по делам Кавказа Степану Шаумяну поручается оказать населению «Турецкой Армении» всяческое содействие в деле осуществления пунктов 2-го и 4-го, а также приступить к созданию смешанной комиссии для установления срока и способа вывода войск из пределов «Турецкой Армении» (пункт 1).
Председатель Совета Народных Комиссаров В. Ульянов (Ленин).
Народный комиссар по делам национальностей И. Джугашвили (Сталин).
Управляющий делами Правительства Бонч-Бруевич.
Секретарь Совета Н. Горбунов».
Тобто більшовики все чітко розклали по поличках і ведуть мову про «Турецьку Вірменію», яку окупували російські війська. І під цими фразами стоять підписи Леніна і Сталіна. Більшовики передали алаверди товаришеві Шаумяну, щоб йому було приємно, і тому нинішня Вірменія має цілком запитальний статус.
Адже Туреччина втратила частину своїх територій за підсумками Першої світової війни, бо входила до блоку країн, які програли, на чолі з Німеччиною. Але більшовицька росія капітулювала перед Німеччиною, вийшла з війни переможеною і тому не мала права на жодні територіальні надбання, зокрема і за рахунок Туреччини. Тобто нинішня Вірменія відійшла до совка з недогляду і, за ідеєю, мала залишатися частиною Туреччини, де досі живе переважна більшість вірмен і, між іншим, живе набагато краще, ніж вірмени в самій Вірменії. А якщо так, то ця війна – відрижка совка, якої взагалі не повинно бути, якщо просто уважно переглянути саме совкові документи. Але все сталося так, як ми знаємо, і у зв’язку з цим ще раз подивимося на те, як повелися Азербайджан і Туреччина, хоча мали всі підстави вчинити зовсім інакше.