Уперше опубліковано: 29.03.2023
Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
Імператор зібрав таємну військову нараду, на якій головною була доповідь міністра оборони. Він мав доповісти про готовність війська відбити зухвалий наступ ворога, про якого всі тільки й говорять. Воно не те що було вже зовсім страшно, проте десь у глибині душі було неспокійно, і цей стан був об’єктивним, бо імператор удвічі збільшив зміни валіз, а таке з ним стається нечасто [в оригіналі: редко. – Прим. перекл.], якщо не сказати – рідко [в оригіналі: жидко. – Прим. перекл.]. Тому треба було зібрати «ближнє коло», щоб почути чітку та бадьору доповідь міністра. Як завжди, нарада відбувалася в одному з бункерів імператора, у величезному залі для засідань, за дуже довгим столом, де на одному кінці був сам імператор, а на іншому – те саме ближнє коло. Після недовгої вступної промови встав міністр і почав свою доповідь:
– Ми плануємо додатково виставити не менше 400 тисяч шашликів.
Пролунав гучний і тривалий кашель з іншого боку столу. Він тривав близько десяти хвилин, і доповідач на якийсь час замовк. Він розумів, що імператор або щось хоче додати, або уточнити, і вгадав. Відкашлявшись, повелитель уточнив:
– Сергію Мінаретовичу, напевно, штиків?
– Кожухетович… Ні, зі штиками поки не ясно, але промисловість обіцяє наростити їх випуск у найближчі роки.
Поруч із військовим піднявся цивільний та підтвердив:
– Зараз ми різко скорочуємо випуск ложок і виделок, бо попит на них стрімко падає, і відразу переходимо на випуск штиків!
Сказав і звалився на свій стілець. А імператор поставив дуже неприємне запитання, від якого треба було піти технічно, щоб і не брехати відкрито, але й щоб для імператора це було приємно. А запитання було таким.
– Сергію Бронежилетовичу, а що там з нашим авіаносцем?
– Кожухетович. З ним – повний порядок. Ремонт фактично закінчили, і як було вирішено раніше, носову частину корабля підсилили багатошаровою бронею. Тепер якщо він уже не проскочить повз Мальту, а протаранить її, то особисто я – не заздрю тій Мальті. Крім того, ми глибоко модернізували авіаносець, і щоб ввести противника в оману, перейменували його і присвоїли новий тактичний номер. Спочатку ми планували назвати його коротко – «И».
– Чому саме «И»?
– Щоб ніхто не здогадався. Ви ось теж ставите це запитання, а уявіть, у яку безвихідь буде поставлено ворога! Поки він щось спробує зрозуміти, ми просто припливемо йому в тил і вдаримо броньованим носом.
– Не літаками?
– Ні, звісно! Противник буде дивитися вгору, виглядаючи літаки, а ми його – броненосом у бочину! До того ж, наші літаки в Новофедорівці залишилися і проходять капітальний ремонт. У сенсі там капітально шукають деталі для них, коли вони розлетілися, щоб по частинах сховатися від ракет противника. Зробили вони це дуже надійно, і тому не всі деталі вдалося знайти й досі. Але головне не це. Щоб у нашого великого друга Ина не виникло запитань до назви, ми вирішили дати авіаносцю іншу назву, яка поєднує імена першого і теперішнього імператорів.
– А ось тут – із подробицями.
– Та немає жодних подробиць. Тепер авіаносець називається «Влапут Перший», і бортовий тактичний номер у нього – два нулі. Побачивши це, ворог збентежиться і поки буде думати, що це – плавучий клозет, ми вже зайдемо до нього в тил, і поки все буде в чорному диму, знову вдаримо броненосом у бочину і візьмемо його на абордаж. Насправді, бортовий номер – не що інше, як недописаний код супершпигуна та агента 007…
(Далі буде)