Автор: anti-colorados
Тут встав ще один присутній – непоказний і сірий на вигляд, як і належить бути голові спецслужби. Його не те щоб боялися, але явно недолюблювали і завжди чекали від нього якоїсь гидоти. Цей раз не став винятком, і коли він підвівся, міністр оборони вирішив замовкнути. Про всяк випадок, цілішим буде. А той узяв у руки аркуш паперу і, не дивлячись у нього, сказав таке:
– Я так розумію, глибоко мною шанований міністр мав на увазі штандартенфюрера Штірліца? А ми ж знаємо, що це був полковник Ісаєв. Так от, згідно з нашими даними, його звинуватили у зраді з радисткою Кет і виявили у слідчому ізоляторі Володимира. На той момент у нього були поламані ноги, вирвані всі зуби, він майже осліп і з’їхав з глузду, а перед смертю він встиг написати слова пісні «Владимирский централ». Ми ж не хочемо таких аналогій поряд із ім’ям нашого імператора? Ми ж не бажаємо йому такої долі? Чи як?
Міністр навіть не глянув у бік імператора, але відчував, що той на нього пильно дивиться, а в нього від цього піт по спині стікав струмком у найнижчу точку спини, через що могло виникнути хибне уявлення про його стан. Але будучи рятувальником за натурою, він вирішив, що настав час рятуватися, і парирував промову директора ФСБ:
– Ні, про полковника Ісаєва я нічого сказати не можу, бо не знаю цих обставин, а цей шифр належить агенту Бонду. Джеймсу Бонду. Він хоч і англієць, але в цьому випадку ми використали символізм.
Імператор явно напружився від слів директора ФСБ, але слова міністра його задовольнили, і він лише зауважив:
– Бортовий номер – зафарбуйте. На всіх кораблях.
– Слухаюсь. Виконаємо цієї ж миті і в першу чергу зробимо це на резервному флагмані флоту – ракетному крейсері «Гребаный Стыд», який зараз борознить, на відміну від попереднього крейсера, який зайняв позицію в заданому квадраті акваторії Чорного моря на чітко позначеній глибині. Загалом з кораблями у нас все гаразд, ну, а дрібні недоробки ми усунемо до кінця тижня. Я маю на увазі зафарбовування бортових номерів.
Імператор прихильно кивнув лисиною і зробив знак лакею, щоб той готував валізу. Це було добрим знаменням. Усі зрозуміли, що нарада йде до завершення, а сам імператор – задоволений та полегшився душею. Тому треба було закруглятися, і якнайшвидше, поки в нього не змінився настрій. І міністр зачастив:
– Найближчим часом ми приймемо на озброєння нові системи електронної розвідки та РЕБ «Лівер» і «Зооцирк», а гіперзвукові танки з нічним наведенням Т-55 вже почали надходити у військо. Крім того, в нас є симетрична відповідь на ворожі «Леопарди». У нас залишилася деяка кількість їхніх «Тигрів» і «Пантер», і вони просто зараз оснащуються новими лазерами та гідроакустикою, чого немає у противника.
І тут йому хтось пошепки підказав:
– Літаки. Про літаки скажи, він це любить.
– І на завершення – про літаки. Ми вийшли на фінішну пряму в роботах зі створення літаків сьомого покоління. Ще працюємо над електронікою, яку витягуємо з ворожих телефонів та комп’ютерів, і ще не вирішено питання двигунів. Але ми вирішили переплюнути американців і в цьому. Як відомо, у свої танки «Абрамс» вони поставили авіаційні двигуни, а ми маємо намір поставити в літаки двигуни від танків. Але головне – вже є повнорозмірний концепт корпусу, який локатори не можуть бачити в принципі. У ньому використано наноматеріали, які противник не зможе виявити взагалі нічим. І головне – матеріалу вистачить на тисячі таких літаків, бо палиці ми легко наберемо в будь-якому лісі, а скріплювальний матеріал привеземо з Якутії…
І тут угорі щось важко гухнуло. Зал засідань розташовувався на глибині 145 метрів, але зі стелі посипалася штукатурка і впало кілька світильників…