Спадщина (Частина 4)

У попередній частині ми зупинилися на Кракові як прикладі, з якого видно, як тривале витискання польського духу з польського ж міста не привело до бажаного результату і щойно ситуація дозволила, поляки за два заходи відновили історичний вигляд своєї старої столиці. Тут важлива навіть не кількість зусиль, докладених для відновлення, а воля, бажання залишити своїм нащадкам місце, куди вони можуть звертатися як до джерела своєї ідентичності.

Але не всім польським містам пощастило так само. Та ж Варшава та інші великі міста виявилися полем битви, зазнали непоправних втрат і, хоча залишили своє ім’я, але не зберегли свого вигляду. Але для таких варіантів найбільше підходять німецькі міста, які, безумовно, опинилися в центрі бойових дій як цілі для руйнівної зброї. Візьмемо два приклади з різним розвитком ситуації.

ДРЕЗДЕН

Старовинне місто, відоме з часів раннього середньовіччя, давно було культурним та промисловим центром Німеччини й тих державних утворень, які існували там упродовж довгих століть. Зараз це місто найбільш відоме трьома речами. Безперечно, світову популярність місту принесла знаменита Дрезденська картинна галерея. Ще місто має сумнівну славу, бо певний час тут служив російський диктатор путін. Там він працював на КДБ під прикриттям – чи то завідувачем клубу, чи начальником громадських лазень, а хтось стверджує, що він командував військовим оркестром і навіть сам щось грав на фортепіано. Нас же цікавить інший аспект, який отримав приблизно таку ж несамовиту легенду, як і попереднє місто нашої повісті – Краків.

Безумовно, йдеться про лютневе бомбардування міста англо-американським повітряним флотом. Тоді в нальоті взяли участь понад тисячу літаків, і результатом нічного бомбардування стало майже повне знищення центру міста. При цьому загинули тисячі мирних жителів міста, і кількість втрат, яку назвали самі німці відразу після цієї трагедії, була в межах 20–25 тисяч осіб. Згодом західні фахівці збільшили кількість втрат до 35–40 тисяч, але міністр пропаганди доктор Геббельс назвав іншу кількість – 250 тисяч. Зрозуміло, що навіть тисяча людей – великі втрати для мирного населення, але діапазон оцінок виявився дуже суттєвим. За якоїсь дивної обставини совковій пропаганді сподобалася саме геббельсівська оцінка кількості жертв, і далі вона фігурувала вже як оцінка совкова. Що характерно, такі жахливі історії, зведені у квадрат або куб, виникали на територіях, які потім відійшли в совкову зону окупації. Воно й зрозуміло, адже можна вигадувати вже що завгодно, ніхто все одно не перевірить. Але після об’єднання Німеччини самі німці провели дослідження всіх доступних документів та вийшли на значення втрат – близько 18 тисяч осіб. Як і з Краковом, почерк совкової пропаганди відчувається одразу.

Але справа не лише у підтасуванні кількості жертв, а й в оцінці, яку надавали совкові пропагандисти. За їхніми твердженнями, Дрезден був абсолютно цивільним містом і не мав ані військ, розміщених у ньому, ані військових підприємств, ані транспортних вузлів. Загалом пропаганда скромно промовчала про те, що в місті було близько ста підприємств, які так чи інакше працювали на оборону, і головне –місто являло собою великий транспортний вузол, який неминуче перекачував величезну кількість військових вантажів та військ.

Ще більші підозри викликає вигляд карти Рейху. Справа в тому, що середина лютого 1945 року – вже, безумовно, був час незадовго до краху Рейху. Тоді це вже було зрозуміло всім, як було зрозуміло й те, що саме совок прагне захопити столицю Німеччини – Берлін. При цьому вже наростали випадки здачі німецьких військових у руки союзників. За великим рахунком, Західний фронт тримався на зовсім невеликій кількості військ Вермахту, які не втратили боєздатності, та СС. Решта вже не мала мотивації до бою і головне – волі до перемоги. Інша річ – Східний фронт. Слава червоноармійців ішла попереду них, і німецькі солдати точно знали, що більшовики коять на звільнених територіях. Мародерство і насильство досягло просто гігантських масштабів. Саме проти більшовиків німці були готові боротися.

Так от, повернімося до огляду карти і переконаймося в тому, що Дрезден розташовано за 160 км чітко на південь від Берліна, і що найважливіше – в район Берліна вже йшло перекидання військ із західного, а головне – з південного напрямку, з глибини Німеччини. Зрозуміло, що цей потік військ ішов через Дрезден, і є дані про те, що союзники координували свої дії у плані полегшення становища один одного. Відомо, що під час знаменитої Курської дуги союзники висадилися в південній Італії, що привело до зупинки наступальної операції Вермахту і перекидання військ саме в Італію. Зокрема, було знято з фронту і перекинуто до Італії дві танкові дивізії СС, причому найбільш боєздатні. Совок зробив «алаверди» під час контрнаступу Вермахту в Арденах, і розпочалася наступальна операція в Польщу. У цьому випадку совок не міг самотужки запобігти ущільненню фронту перед Берліном і насиченню його новоприбулими військами, тому союзники отримали запит на руйнування транспортних вузлів на шляху перекидання німецьких військ. Зрозуміло, що союзники мали і свої міркування, бомбардуючи Дрезден, але й цей момент не слід упускати.

(Далі буде)