Уперше опубліковано: 26.12.2016
Авторка перекладу: Світлана
«Исполни свой долг, назиданье усвоя:
Воитель рожден ради правого боя.
Воитель в сраженье вступает, считая,
Что это – ворота отверстые рая».
Бхагавад-Гіта
Напевно, зараз можна підбити якийсь проміжний підсумок того, що нам приніс нинішній грудень, точніше – друга його половина. У нас були втрати, і втратили ми наших чудових бійців, які забезпечують нам мирне, спокійне життя й саму можливість міркувати про це життя. Один із нещодавно загиблих бійців самостійно і свідомо поклав своє життя на вівтар нашої перемоги і все тієї ж мирної та спокійної повсякденності. Знаючи, що його тяжко поранено і що його габарити не дадуть витягнути його з поля бою без втрат, він попросив побратимів, щоб ті витягали молодого хлопця більш худорлявої статури. Віддав свою зброю та попросив залишити йому дві гранати. Гадаю, перша йому була потрібна для того, щоб на порозі смерті особисто побачити тих, кого він пропустить перед собою, а друга – щоб прихопити противника разом із собою. Воїн залишився воїном до останньої секунди.
Але там, під Світлодарськом, наші бійці покришили ворога так, що це йому буде снитися до кінця життя. Ми ніколи не дізнаємося того, скільки окупантів насправді було відправлено в інший світ. Знаємо, що кілька десятків «відпускників» ЗС рф відвезли до лікарні Калініна міста Донецька для подальшого відправлення до рф. Місцеву біомасу та «добровольців» утилізують на місці й намагаються не афішувати втрати.
Після цього був Іл-18, а потім – посол у Туреччині, ну, і вчора – літак ВПС рф, що проорав хвилі Чорного моря. Саме остання подія стала маркером, який позначив багатьох та підірвав Мережу. Чомусь багато хто вирішив, що до цих подій застосовні певні етичні норми, і ось виходячи з них, слід давати оцінку тим чи іншим подіям.
Як легко здогадатися, норми моралі в основному беруться з християнських канонів, і саме на них посилаються ті, хто раптом дивується відсутності співчуття чи навіть терпимості. Але тут є два моменти, що ставлять під сумнів усю конструкцію, і лежать вони на поверхні.
По-перше, саме християнство навряд чи підходить для формування базових етичних принципів. Можливо, ми цього торкнемося докладніше, але стисло суть така. Основні джерела християнської релігії – дві збірки притч: Старий і Новий заповіти. Загалом як не намагалася церква, але звести ці дві книжки до спільного знаменника не вдалося. Старий Заповіт – аж ніяк не вегетаріанська книжка, і насильство там зашкалює навіть за сучасними мірками. А Новий заповіт проповідує неспротив злу насильством. У цих фундаментальних питаннях книги стикуються дуже слабко, а якщо так, то сама релігія виходить недосконалою, бо практично будь-яке діяння, як дуже позитивне, так і абсолютно огидне, знайде своє обґрунтування у першій або другій книжці. Тому під знаком хреста було скоєно злочинів не менше, ніж без нього. Тож апелювати до християнства – марно хоча б тому, що люди, які зараз закликають до співчуття, не роблять це за будь-яких обставин, як до цього закликав Ісус. Вони закликають до співчуття, коли самі стикаються з проблемами або трагедіями. Нічого подібного вони не відчувають по відношенню до інших. Мало того, вони журяться з тих приводів, які вони ж самі несуть іншим.
Не вірю я людям, які вимагають співчуття до загиблих в останньому літаку і тріумфують з приводу збитого нашого чи малайзійського. Ти або співчуваєш усім, або не робиш цього взагалі, а якщо робиш це вибірково, прикриваючись цим гаслом, – ти брехун.
(Далі буде)
💯%👌✌️👏🤝💪👍✊🫡💯⚔️⚔️❤️‼️🇺🇦🇪🇺