Ціна указу (Частина 2)

Автор: anti-colorados

Це були кількісні та ще не уточнені дані, і, можливо, щось там зміниться, але вже незначно. У будь-якому випадку, ця атака, безумовно, була наймасовішою і вперше – настільки тривалою. Це важливий момент, який має свої значущі особливості. Тепер, маючи досить точне уявлення про масштаб операції, перейдімо до міркувань на тему, як, коли та чому.

Отже, щось подібне ворог планував уже давно. Перші, досить реалістичні дані про підготовку чогось подібного почали спливати у другій половині грудня минулого року. В результаті ворог здійснював масований комбінований удар, але ні за кількістю застосованих засобів ураження, ні за насиченням їх важкими виробами на зразок ракет він не виходив за межі того, що вже було.

У такому разі ставало зрозумілим, що ворог влаштував обстріл і навіть завдав значної шкоди інфраструктурі, що вилилося в зимові блекаути, але він явно планував щось масштабніше. Саме в цей час Сили оборони України почали активно завдавати превентивних ударів по активах ворога, які формують основу такої масштабної операції. Просто згадаймо про те, що ворог регулярно зазнавав втрат дронів та особового складу на майданчиках, із яких він вів запуск своїх «Шахедів». Крім того, якщо уважно прочитати сьогоднішнє зведення ВПС, неважко помітити, що в ньому були відсутні деякі компоненти, які ворог завжди задіював для таких цілей.

Як було сказано вище, цього разу він не зміг використовувати носії «Калібрів», і не тому, що у них закінчився бензин, наприклад, а тому, що Сили оборони наполегливо і методично вирізали ці носії настільки, що тепер ми не бачимо згадки про них в зведенні. Плюс до того, ми не спостерігаємо низки локацій, які завжди фігурували у зведеннях як місце запуску балістичних ракет «Іскандер-М». Наприклад, сьогодні такими місцями вказано Брянськ і Курськ, але там уже немає Криму, Донецької області чи взагалі – всього південного сектора його тилової зони.

А все тому, що там було уражено пускові установки як на марші до місця пусків, так і в місцях, де вони приховано базувалися у проміжку між пусками. Тобто це сталося не тому, що живодерів накрив альтруїзм, а тому, що Сили оборони вилучили в них частину активів так, що їх уже неможливо використати у загальному рисунку атаки. І це – важливий момент не лише у плані зменшення обсягу загального залпу ворога, а й з іншої причини, яка не така очевидна, але насправді вона має ключове значення в оцінці всієї цієї ситуації.

Як було сказано вище, подібний масштаб операції для лаптів – щось нове, і чим більше задіяно змінних у такій операції, тим вона складніша. Безумовно, її начерки ворог зробив уже давно і, напевно, міг би здійснити щось подібне в міру готовності, а особливо – взимку, коли стояли сильні морози і виведення критичної інфраструктури мало набагато вищу ціну, ніж зараз. Але очевидно, що реалізувати задумане не вдавалося, принаймні так, щоб воно мало порівнянний масштаб зі щойно завершеною операцією.

Але, як нескладно здогадатися, конкретне планування операції має здійснюватися під наявні умови, і яким би не був рамковий план, його доводиться істотно перекроювати під наявні сили і засоби. Інакше воно не працює в принципі. А тим більше коли операція передбачає використання досить різнорідних сил і засобів так, щоб послабити ППО противника (нас) у ході її проведення і врешті-решт – досягти поставлених цілей. Тобто щоразу план доводиться переписувати з огляду на зміну ситуації.

А ситуація змінюється досить швидко як у тактичному, так і у стратегічному сенсі. Як було сказано раніше, щойно завершену операцію довелося перекроювати через відсутність декількох пускових майданчиків балістичних ракет, флотських можливостей і так далі. Крім того, ми не знаємо, який технічний стан їхньої стратегічної авіації у плані того, скільки бортів вони можуть реально задіяти для проведення атаки. Адже ті ж Ту-95 вже мають настільки поважний вік, що не кожен із них здатний за помахом руки здійснити переліт з Амурської області – авіабази «Українка» – на авіабазу «Енгельс-2», де на них навішують ракети, потім – сховатися на авіабазі «Оленья» на Кольському півострові, після чого вийти на пускові позиції, відстрілятися і знову полетіти на Далекий Схід.

(Далі буде)