Автор: anti-colorados
Ми не знаємо цих даних і можемо тільки припускати, чому ворог використав відразу чотири рідкісні та вкрай цінні Ту-160 для участі в атаці. Не виключено, що з Ту-95 справи у них дедалі гірші і тому доводиться палити моторесурс вундервафель, які повинні являти собою загрозу для США, наприклад. Але є й інші змінні, які ми можемо оцінювати виключно спекулятивно.
Так, наприклад, Сили оборони не раз і не два карали ворога за те, що він накопичив цінні боєприпаси – крилаті й балістичні ракети – недалеко від місць спорядження пускових платформ. У цьому випадку нормальні військові повинні врахувати ці можливості у своє бойове планування так, щоб підготовча фаза операції передбачала можливість втрати частини боєприпасів або через атаку противника, або з якихось інших причин. Робиться це для того, щоб закладати витрату боєприпасів із надлишком.
Наприклад, ворог точно знає, що йому треба кров із носа уразити якусь вкрай важливу ціль. Знаючи приблизну потужність ППО, яка прикриває цю локацію, вони припускають витрату десяти ракет для того, щоб одна досягла цілі. Значить, десять ракет треба запустити. Для того щоб запустити десять ракет, треба виділити 15, частина з яких може відмовитися працювати при підвішуванні до літака, а частину може бути знищено, як це вже було на тій самій авіабазі «Енгельс-2», вторинну детонацію чого спостерігав однойменний населений пункт. Логіка тут така, що якщо не можна виділити 15 ракет для ураження цієї цілі, то постає питання можливості проведення всієї операції. Простіше кажучи, можна марно втратити дуже дороге озброєння і не досягти поставленої мети. У такому разі операція відкладається до того моменту, коли можна забезпечити ці розрахункові умови.
І тут виникають два важливі наслідки, які слід враховувати при оцінці навіть не цієї атаки, а взагалі – всієї ситуації. Навіть будучи дилетантом і дуже слабко уявляючи те, як відбувається бойове планування великих і особливо – комбінованих військових операцій, можна легко дійти висновку про те, що за день-два цього не може відбутися в принципі хоча б тому, що всі деталі треба не просто розробити, а й узгодити та зістикувати з усіма, хто буде задіяний в операції, і врешті-решт – довести бойове завдання згідно з цим планом до особового складу і завантажити у засоби ураження всі критичні дані.
А тепер другий момент. Чи могло все це почати розроблятися 11 травня так, щоб 12 травня ввечері почати операцію? Відповідь очевидна. Планування точно не починалося в день закінчення «триденного перемир’я на 9 травня». Тобто плани складалися раніше, і важливою складовою цього плану було втягнути Україну в це саме безголове перемир’я, і для цього є важливий резон.
Повернімося до розрахунку витрати боєприпасів на одну важливу ціль. Ще раз: воно суто спекулятивне, і співвідношення можуть бути іншими, але я їх наводжу так, щоб легше вловити зміст їхньої комбінації. Отже, можна обґрунтовано припустити, що ворог не може собі дозволити закладати необхідну витрату боєприпасів – 15 одиниць на ціль. Викликано це тим, що атакою дронів було серйозно пошкоджено Воткінський завод, що виробляє як готові ракети, так і критичні вузли та агрегати для ракет, які збираються на інших заводах. Наскільки там втрачено виробничі потужності – невідомо, але що втрачено – безперечно.
І ось через те що виробництво вже не може поповнювати боєприпаси, використані штатно або неминуче втрачені від ударів на випередження, для початку операції формулу витрати ракет необхідно зсунути в бік зменшення. І якщо з ППО противника (нас) не вдається розправитися якимись додатковими засобами, то рівень перехоплення залишиться приблизно таким, як завжди. В такому разі слід повністю виключити можливі втрати боєприпасів на стадії підготовки операції.
(Далі буде)