Ціна указу (Частина 4)

А це означає, що ракети, дрони та інше бажано привезти до місця запуску й запустити так, щоб противник (ми) не зміг підловити їх саме на цьому моменті. І знову ж таки, тут є дві складові. Перша – транспортування ракет і дронів. Їх треба привезти швидко і безпечно, а це означає перекинути повітрям або прямо на місце, або до найближчого аеродрому, а звідти – автотранспортом до місця. Починаючи з моменту вивантаження з борту, вантаж стає вкрай вразливим.

Друга – для здійснення великомасштабної атаки треба накопичити цих боєприпасів на місці використання незвичайно багато, і це стає проблемою, бо до того моменту, поки дрони не буде запущено, бомбардувальники не злетять з ракетами з авіабази «Енгельс», а балістику не буде заряджено в пускові й зарядні установки, розосередившись між пусковими локаціями, – все це стає вкрай вразливим. Довго таке скупчення і навіть накопичення тримати не можна, а якщо так, то все треба робити дуже швидко і тому – помітно.

У такому разі постає питання про те, що в нинішніх умовах, коли Сили оборони впевнено і результативно валять якраз по тих тилах, де все це відбувається, треба було їх якось нейтралізувати. Якби лапті могли це зробити військовим шляхом – зробили б, але без такої можливості можна було спробувати розвести лоха, і вони це зробили. У той час, поки зелень красувалася своїм указом і влаштувала всесвітнє стендап-шоу, ворожа логістика відпрацювала на максимальних обертах і практично відкрито, бо до цього указу, очевидно, було дано вказівку припинити всі мідл-страйки, яких ворог боявся найбільше.

Гарячкове накопичення дронів і ракет побачили всі розвідки, і наша – в тому числі, звідси й численні попередження про те, що масштабний удар неминучий хоча б тому, що ворог звіз у вразливі локації стільки добра, що його просто не можна було тримати на одному місці занадто довго. У результаті ми бачимо, що ворог почав витрачати дрони наступного дня після «перемир’я», власне – почавши свою повітряну атаку. Літаки під час «перемир’я» прибули на авіабазу «Енгельс-2», куди в терміновому порядку і практично відкрито привезли ракети. А до закінчення «перемир’я» вони вже відлетіли на авіабазу «Оленья».

Звідси випливає ось що. Ворог мав план масованого удару ще до того, як прутін попросив Трампа розвести зелень, але в цьому плані була та змінна, на яку лапті сильно розраховували, а саме – що лох заковтне наживку. Без цього нічого б не спрацювало, але все пройшло так, як воно й планувалося. І всі ці стендаперські кривляння з приводу «дозволу провести парад» були частиною плану і ціною, яку лапті були готові заплатити за його здійснення. І, як ми бачимо, вони змогли відстрілятися всім, що в них було, і до закінчення ночі четверга вони спустошили все, що завезли, без втрат на стадії логістики. Ось ціна цього указу.

Інша річ – як спрацювала наша ППО. На жаль, не обійшлося без пропусків, але в сухому залишку на такому безпрецедентному ударі Сили оборони змогли нейтралізувати понад 90% засобів. Із того, що довелося бачити й чути особисто, можу виставити максимально можливу за таких обставин оцінку роботи нашої ППО. Тобто, вклавшись буквально всім, що в нього є, ворог не досяг результатів, які передбачає масштаб такої операції. І, як завжди, повторюється те саме: героїзм і подвиг одних перекриває непрофесіоналізм, невігластво і чванство – інших. Просто сподіваюся на те, що зараз знайдеться хтось, хто заткне рота стендаперу, якщо він колись знову почне щось розповідати про «перемир’я», навіть спекулюючи морквинкою про 1000 полонених. До речі, їх немає й зараз, натомість є загиблі в київському будинку, куди прилетіла ракета. Але якраз у цій ситуації зелень задокументувала себе указом, і одного разу цей папірець зіграє свою роль. Ну, а кожен може дати цій ситуації власну оцінку на свій смак.