І про погоду

І про погоду

Авторка перекладу: Світлана

Як не крути, а погода зараз є дуже важливим чинником, який впливає на перебіг війни. Особливо це стосується діп-страйків, а тим більше – по об’єктах нафтової промисловості ворога. Після того як Сили оборони України серйозно взялися за паливні резервуари всюди, де вони є, від нафтобаз до НПЗ, вітряна погода стала важливим елементом бойового планування. Так, наприклад, нафтобаза у Феодосії зазнала вже кількох ударів, і якщо в першій хвилі було не дуже важливо, куди прилетить дрон чи ракета, то з кожним наступним ударом точність ставала визначальною.

Адже після кожного такого нальоту вигорає певна кількість резервуарів, їх стає дедалі менше, і якщо раніше вони стояли щільною групою, то чим далі, тим ситуація змінюється і цілими залишаються поодинокі цілі. А через те що чорний дим не дає роздивитися, що вже вигоріло і куди вже додавати немає потреби, то треба все ж таки дочекатися, поки там усе вигорить, а вітер віднесе дим, щоб побачити, куди слід вдарити ще, щоб закрити питання про резервуарний парк повністю і викреслити цей актив зі списку цілей.

Знову ж таки, поки воно там усе горить і люди метушаться, корисної інформації від коментарів місцевих жителів немає взагалі. Вони пишуть, як воно горить і як їм страшно, і ніхто нормально не описує – що горить, скільки резервуарів і де вони розташовані. Ну, а місцева влада, як завжди, пише про те, що все збили, уламки впали і щось зайнялося, але турбуватися нема про що, бо на місце прибуло стільки-то одиниць спецтехніки і стільки-то особового складу.

Але фокус у тому, що ця публіка вже має гіркий досвід спостереження за пожежею зблизька, тому тепер спостерігає за всім з відстані і за димом та полум’ям теж не здатна точно визначити кількісні параметри пожежі. Якщо зовсім потрібно для звіту, вони можуть щось сказати про квадратні літри, але від цієї інформації немає жодної користі. Тому треба дочекатися, поки вигорить усе, що горіло, а вітер прибере дим, і тоді супутник чітко покаже, де ще треба підчистити, щоб поставити жирну крапку на всьому цьому неподобстві одним чи двома наступними ударами.

Саме це і сталося цієї ночі. Точніше, вчора в Мережі з’явилися супутникові знімки резервуарного парку в Туапсе, і на них було чітко видно, що переважна його частина, за різними даними – близько 24 резервуарів, уже не потребує додаткових зусиль від Сил оборони. Але кілька ємностей все ж таки залишилися цілими, і зрозуміло, що саме по них треба ще трохи допрацювати. Словом, удень з’явилися ці знімки, увечері вилетіли добрі птахи, а вночі туапси знову спостерігали чергову серію гумористичного шоу «Круте піке», яке демонстрували дрони.

Тож на ранок там знову – звична картина: стовп диму до неба і таке інше. За попередніми даними, горить не менше чотирьох резервуарів, але це неточно, бо дим і напевне нічого не можна сказати. А тим часом місцеві жителі пишуть таке:

У свою чергу, їхня преса теж приділила увагу цій події і описує її так:

«У ніч проти 28 квітня українські безпілотники атакували нафтопереробний завод у Туапсе. Внаслідок падіння уламків дронів на території підприємства сталася пожежа…»

Тобто – знову уламки прилетіли, ну, і далі – скільки техніки приїхало там щось поливати і таке інше. А нам цікаве лише одне запитання: чи потрібен ще один удар, чи цього разу вже згоріло все? До речі, місцевих жителів це запитання теж має серйозно цікавити. Адже якщо й після сьогоднішнього удару там залишиться кілька банок бензину, то в такому разі на них чекає ще одна серія цього гостросюжетного детективу.