Справи минулі й поточні

Авторка перекладу: Світлана

У минулі часи керівник держави і він же – головний полководець своєї армії все ж таки мав сміливість критично оцінювати результати битв і навіть цілих військових кампаній. Звісно, були й протилежні приклади, але через майже 2,5 тисячі років саме такі оцінки залишилися в історії як приклад мудрості й дивовижної самокритики. Напевно, всі так чи інакше чули про битву, яка породила крилату фразу, що стала класичною і нетлінною, а саме: «Ще одна така перемога, і я втрачу армію».

Слова ці сказав Пірр Епірський у 279 році до нашої ери після битви при Аускулі. Як випливає з фрази, Пірр тоді здобув перемогу над армією римлян. І ось просто звернімо увагу на те, за яких обставин було промовлено цю фразу. Війська Пірра мали чисельність трохи більше ніж 25 тисяч осіб. Це був експедиційний корпус, який Пірр привів морем на допомогу своїм союзникам, а сама битва відбулася недалеко від місця висадки.

Цей момент важливий з погляду логістики, яка у Пірра була повністю відрізаною. У римлян із цим усе було чудово, бо вони рухалися суходолом до моря, де й відбулася битва. Крім того, римляни мали майже вдвічі більшу чисельність військ – близько 50 тисяч, але військам Пірра вдалося розгромити противника. Якщо зараз взяти за основу результат битви двох армій, де співвідношення сил було 1:2 і при цьому нечисленна армія здобула перемогу, то це було б названо визначним досягненням, а полководець став би генієм військового мистецтва.

Інша річ, що, як і кожна битва того часу, коли бій відбувався у ближньому, практично рукопашному бою, втрати були неминучими та важкими. Ба більше, якщо справа вже доходила до бійки, то без втрат вона не могла обійтися в принципі. Так от, за історичними даними, в цій битві Пірр втратив трохи більше 10% особового складу своєї армії – 3 500 осіб проти 6000+ втрат у римлян. Тобто рівень втрат також був 1:2, але вже на користь військ Пірра.

А тепер згадаймо перші кілька тижнів війни Німеччини проти совка. Тоді совок мав армію вторгнення понад чотири мільйони осіб, висунутих до Західного кордону, і за кілька тижнів тільки полоненими він втратив близько двох мільйонів. Одного тільки цього епізоду було б достатньо для того, щоб те саме 9 травня лапті відзначали як день пам’яті та скорботи, як решта світу, а не як день перемоги. Але повернімося до Пірра.

Кажуть, що під час тієї битви основні втрати Пірра склали досвідчені бійці та офіцери, яких пройшли безліч битв і яких було складно швидко замінити. Але всім зрозуміло, що, вплутавшись у бій, ти матимеш втрати, а в битві з чисельно більшим противником перемогу можна здобути тільки за рахунок класу, а саме – за рахунок дій тих самих досвідчених бійців та їхніх командирів. І ось за такого рівня втрат Пірр оцінив свою перемогу жорстко, а ціну, заплачену за перемогу, – як надто високу. А тепер погляньмо на нашу війну, порівняймо окремі її параметри, її оцінки та інше та зробімо власні висновки. Так, наприклад, якщо з цією міркою підійти до того, що і як робить прутін, то його слід було б лінчувати просто без суду та слідства, але хто ж це зробить у країні рабів?

А, між іншим, свій бліцкриг прутін починав із угруповання військ загальною чисельністю близько 200 тисяч осіб. Зрозуміло, що потім і угруповання було збільшено, і воно рясно поповнювалося м’ясним потоком, але, як не крути, почав він бійку саме таким угрупованням військ, а станом на сьогодні втрати вже склали 1 327 640 голів. І якщо те, що описано вище, зараз має назву «Піррова перемога», то що демонструють лапті? Жодної перемоги там немає і не буде, а кількість втрат упевнено наближається до позначки 1,5 мільйона. А лисий леприкон досі при владі і вимагає продовження банкету.