Карл Густав Маннергейм
Уперше опубліковано: 27.12.2018. У статті згадуються деталі кампанії з виборів Президента України 2018–2019 років.
Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
Іноді якась тема не відпускає і не дає спокою, а отже, просто зобов’язана вилитися у щось більше, ніж проста стаття. Таких тем у нас вже зібралося кілька десятків, але поки що ми не можемо до них підступитися з різних причин, проте коли все складеться, ми обов’язково реалізуємо те, що задумано і як задумано. Однак теми бувають настільки цікавими та актуальними, що хотілося б звернути увагу хоча б на один важливий аспект ще до того, як вдасться написати все, що потрібно.
Одна з таких тем стосується Фінляндії кінця 1939 року. Приблизно в ці дні 79 років тому Фінляндія боролася з противником, який був набагато сильнішим за фінів просто у всьому, проте вона вистояла без прямої допомоги сусідів чи партнерів. Схематично це дуже схоже на те, що відбувається зараз в Україні, але з відомими поправками.
Споріднює Зимову війну 1939–40 років у Фінляндії та війну 2014–201? років в Україні те, що в обох випадках агресор був тим самим, зі столицею в москві. Що характерно, майже 80 років тому більшовики вторглися у Фінляндію під приводом захисту робітників та селян, які стогнали під ярмом буржуазії, а до нас вони ввалилися під приводом захисту російськомовного населення.
Що характерно, ці самі фінські робітники та селяни зі зброєю в руках і здебільшого – добровільно пішли воювати з визволителями. В Україні сталося те ж саме. За словами президента, понад 60% сил ЗСУ, які перебувають на передовій, – російськомовне населення України.
Є ще одна паралель. Щойно (1 грудня 1939 року) совок захопив населений пункт Терійокі, одразу ж було проголошено демократичну республіку Фінляндії і вже названо відповідний уряд на чолі з комінтернівцем Куусіненом, якого більшовики завезли з собою. В принципі це майже повна калька з «ДНР» або «ЛНР». А далі:
«Наступного дня в інформаційному повідомленні радянський уряд заявив, що звернення про надання допомоги, зроблене від імені народного уряду, схвалено і що Фінляндія та Радянський Союз такий договір уклали. Водночас повідомили, що народ Карелії тепер возз’єднується зі своїми фінськими побратимами по племені для створення єдиної національної держави».
Просто для того, щоб розуміти, в яких умовах відбувалася ця війна, варто звернути увагу на розстановку сил і засобів зі слів Карла Густава Маннергейма (всі наведені цитати – з його спогадів) – головнокомандувача фінської армії:
«Картина, складена нашою розвідкою про сили противника та його угруповання, була набагато гіршою, ніж ми могли очікувати.
В основне наступальне угруповання росіян – 7-у армію, що діяла на Карельському перешийку, входило 12–14 дивізій, із яких участь у боях брали поки що лише сім, один повністю укомплектований танковий корпус, кілька танкових бригад – загалом близько 1000 танків, а також ряд полків важкої артилерії. Армії було поставлено завдання захопити Виборг і продовжувати наступ на захід.
На північ від Ладоги у смузі Олонець – Пораярві діяла 8-а армія у складі семи дивізій, однієї танкової бригади, яка підтримувалась важкою артилерією. Її завдання: зайти в тил армії Карельського перешийка.
У смузі Репола – Ухта – Кандалакша вела наступ 9-а армія із завданням вийти до північної частини Ботнічної затоки та перерізати комунікації зі Швецією.
Нарешті, на узбережжі Північного Льодовитого океану діяла 14-а армія, що складалася з декількох дивізій.
Таким чином, проти наших дев’яти дивізій стояли 26–28 дивізій і значна кількість спеціальних військ, загалом пів мільйона осіб. Авіація противника, за нашими підрахунками, налічувала приблизно 800 літаків».
Це ще не все, тому що пряме зіставлення фінської та совкової дивізій вкрай не коректне, і ось чому:
«Диспропорція сил ще ясніше видна, якщо порівняти чисельність та вогневу міць фінської та російської дивізій. Чисельний склад фінської дивізії – 14 200 осіб, чисельність же російської – 17 500. В останній було два артилерійські полки (у фінській – один), один протитанковий дивізіон (у фінській – жодного), один танковий батальйон із 40–50 танків (у фінській – жодного) та одна рота протиповітряної оборони (у фінській – жодної)».
Мало того, незіставною була і вогнева міць дивізій. Совкова дивізія удвічі-втричі перевершувала фінську за чисельністю кулеметів та артилерії. Ба більше, фіни не мали артилерії великого калібру. У принципі можна визнати, що фіни не мали ні танків, ні авіації. Крім того, Маннергейм говорить про те, що більшість фінських військових до початку війни взагалі не бачила танків, і тим більше – у бою. Протитанкових засобів катастрофічно не вистачало, і тоді для компенсації протитанкової артилерії та протитанкових мін було розроблено тактику ближнього протитанкового бою.
(Далі буде)