Паралелі (Частина 2)

Той самий «коктейль Молотова» у фінського бійця

Автор: anti-colorados

Багато хто пам’ятає совкові картини, що зображують подвиг совкових військових, які кидалися на танки зі зв’язками гранат. Так от, у совковій армії в період війни з Німеччиною це був вимушений захід, бо всю відповідну артилерію було або знищено, або захоплено у прикордонних районах. Насправді вперше цей метод використала фінська армія, і не від хорошого життя. Просто нічим іншим танки було не дістати. До речі, саме фіни вперше застосували й запальну суміш у пляшці, якою підпалювали моторний відсік танка. Вони ж тоді назвали цей засіб «коктейлем Молотова».

Подальший опис передвоєнного стану Фінляндії, який дав Маннергейм, просто змушує ущипнути себе, щоб зрозуміти, що пише він про стан своєї країни 80 років тому, а не про Україну п’ятирічної давності:

«Окрім цих позитивних чинників, були й інші, через які ми виявлялися значно слабшими за свого противника. Особливо впадало у вічі незадовільне для нас співвідношення в живій силі. Наші можливості поповнення військ навченими резервами були дуже малі. Матеріальна готовність до війни, як я вже казав, була зовсім недостатньою, засоби для боротьби з танками практично були мізерні, ми мали лише кілька батарей важкої та зенітної артилерії. Нестачу боєприпасів та пально-мастильних матеріалів на складах видно з таблиці, де показано, на який час їх було б достатньо в ході війни:

Патронів для гвинтівок, автоматів та кулеметів – на 2½ місяця
Снарядів для мінометів калібру 81 мм – на 22 дні
Снарядів для польових гармат калібру 76 мм – на 21 день
Снарядів для польових гаубиць калібру 122 мм – на 24 дні
Снарядів важкої артилерії – на 19 днів
Пально-мастильних матеріалів – на 2 місяці
Авіаційного бензину – на 1 місяць».

На хвилинку: країна вступила у війну з тримісячним запасом боєприпасів! Проте ця математика не вплинула ні на рішучість боротися, ні на силу духу тих, хто вперся і вирішив відстояти свою Батьківщину.

І ще, надто вже знайоме:

«Слабкою та недостатньою була організація промисловості, яка несла відповідальність за поповнення матеріалами. Ще в 1931 році рада оборони виступила з вимогою значного збільшення виробництва на державному патронному заводі, але плани збільшення продуктивності до 20 мільйонів набоїв на місяць так і не вдалося виконати до самого початку війни. Не було завершено розширення державного порохового заводу. Такі ж неблагополучні справи були і з реорганізацією заводу з виробництва гвинтівок».

Правда ж, це настільки нагадує наші умови вступу у війну, що просто дивуєшся, наскільки неосвіченим було керівництво нашої країни, що просто не знайшло час ознайомитися з працями класиків, яким випала доля розхльобувати недбале ставлення до власних збройних сил та оборони. До речі, подібна погань знову хотіла б прорватися у владу, і як ми тепер розуміємо, її на гарматний постріл не можна підпускати до керма.

І ось усе це мимоволі наводить на думку про те, як маленька Фінляндія, по суті – не готова до війни, прийняла виклик монстра, який переважав її за всіма параметрами? Як не злякалися ні уряд, ні армія, ні народ Суомі? Що їх зцементувало і на що сперся їхній військовий дух?

Саме на ці запитання ми плануємо відповісти розлого, а поки що – маленька історична довідка.

Фінляндія довгий час перебувала у складі російської імперії, а сам Маннергейм був офіцером царської армії. Незалежність країна здобула 31 грудня 1917 року. Декрет про незалежність Фінляндії був у найпершій обоймі декретів совкової влади. Він був коротким:

«В ответ на обращение финляндского правительства о признании независимости Финляндской Республики Совет Народных Комиссаров, в полном согласии с принципами права наций на самоопределение, постановляет:
Войти в Центральный Исполнительный Комитет с предложением:
а) признать государственную независимость Финляндской Республики и
б) организовать, по соглашению с финляндским правительством, особую комиссию из представителей обеих сторон для разработки тех практических мероприятий, которые вытекают из отделения Финляндии от России.
Председатель Совета Народных Комиссаров В. Ульянов (Ленин).
Народные комиссары: И. Штейнберг. Карелин. Сталин.
Управляющий делами Совета Народных Комиссаров Бонч-Бруевич.
Секретарь Совета Народных Комиссаров Н. Горбунов».

(Далі буде)