Уперше опубліковано: 16.05.2019
Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
Від редакції (передмова 2026 року)
Ця стаття зачіпає тему, порушену кілька днів тому. Її перша публікація викликала настільки жваве обговорення в коментарях, що до неї було додано післямову. Тож пропонуємо ці дві статті вже в перекладі.
Від редакції (передмова 2019 року)
Наші постійні читачі знають, навіщо взагалі було створено ресурс, відомий тепер під абревіатурою ЛО. Наша мета – запропонувати чи навіть змусити читачів думати, аналізувати, виходити на джерела інформації, які їх влаштують, і знову – думати, аналізувати і робити власні висновки. Ми не претендували приліпити собі вивіску «істина в останній інстанції» і не збираємося цього робити надалі. Навпаки, ми даємо незвичний погляд на різні події і немовби запрошуємо читача зробити те ж саме – знайти свою точку зору, яка може відрізнятися від нашої та однозначно – не збігатиметься з точкою зору стада, на яке перетворюють публіку ЗМІ.
Часто ми пропонуємо не тільки незвичний погляд на подію або взагалі витягаємо події з виру забуття чи незнання, а й іноді надаємо всьому матеріалу не зовсім звичної форми, яка змушує читача спотикатися і думати, як поєднуються дві чи три частини одного матеріалу. У пошуках зв’язку можна знайти багато цікавого і навіть те, чого ми в нього не вкладали. Ті, хто знаходять наш зв’язок або створюють власний, – відверто тішать нас. Але ті, кому не вдалося його знайти, – теж не залишаться в накладі, бо в одній статті може виявитися кілька різних тем, і якась може викликати інтерес і бажання розібратися. Це теж добре, і це нас теж тішить.
Ми навмисно дали цю передмову для того, щоб колеги могли оцінити цей принцип на поданому нижче матеріалі. Сподіваюся, весь він чи окремі його частини будуть цікавими та змусять запустити власні думки в тому чи іншому напрямі. У мене є просто величезна кількість історій та сюжетів, яким треба було б надати епістолярної форми, і іноді стає страшнувато від того, що частина цих історій вимушено піде разом зі мною. Але в будь-якому разі – постараюся викласти максимум із того, що хотілося б. Зрозуміло, що частина цих історій просто не підлягає публікації тут, а можлива лише в художньому вигляді, щоб читач міг вважати, що це – фантазії, і не більше.
СПОГАДИ
Під завісу совка в армії почали боротися з дідівщиною, або з «нестатутними взаємовідносинами». У нашому гарнізоні ходили жахливі історії про дисциплінарний батальйон, у який посилали «мордобійців» та «неуставників», і такої долі багато хто відверто побоювався.
Мені ще довелося спостерігати мордобій, але вже не такий травматичний, як це (з чуток) було раніше. Однак дідівщина нікуди не поділася, і способів зробити життя просто нестерпним для тих, хто служив перший період, було безліч.
Наприклад, щодня проводився «стройовий тренаж», або заняття зі стройової підготовки. Воно зрозуміло, що можна виснажити кого завгодно просто багатогодинною «шагістикою», але процес можна стиснути і буквально за пів години – годину довести взвод або роту до нервового та фізичного виснаження. Робилося це дуже просто. Рота виганяється на плац, трохи ходить стройовим, парадним кроком, а потім – вишиковується в одну шеренгу і після «Равняйсь, смирно» – подається команда «Делай раз». Мається на увазі – вгору, на висоту 30 сантиметрів, піднімається ліва нога з витягнутим носком. Усе! Ось так рота і стоїть хвилину, дві, п’ять, і потім бійці починають опускати ногу без команди, за що вся рота отримує наступні штрафні п’ять хвилин стійки. І так – доти, доки зі строю не починають вивалюватися найслабші бійці.
Те ж саме відбувається і на «спортмістечку» щоранку. Ось як відбувається «качання пресу». Взвод сідає на вертолітну лопать, і кожен охоплює за плечі товариша ліворуч і праворуч. Носками чоботів упираються у вкопану трубу, і починається вправа. Спочатку всі відхиляються назад, а потім тягнуться головою до колін. Фокус тут у тому, що десь після тридцятого руху найслабші починають здавати, і щоб виконати загальну вправу на лічбу, їх намагаються витягнути найсильніші.
Була ще й така вправа індивідуального характеру, яку кожен може спробувати зробити самостійно. Виконується напівприсід з витягнутими руками, і в такій статичній позі боєць і залишається. Може ставитися ще одна умова – щоб ноги в колінах були зігнутими рівно на 90 градусів. Тоді спина впирається у стіну. Можна подумати, що це полегшує вправу, але це здається на перший погляд. Ті, хто наважиться це виконати, можуть зафіксувати власні відчуття на п’ятій хвилині, якщо вдасться так простояти.
Але все це ми ведемо до того, що можна просто і показово досліджувати власні можливості без таких хитрощів. Можна просто підняти будь-яку руку вгору і так тримати її п’ять чи десять хвилин. Дуже швидко здасться, що вона додала у вазі разів у десять, і зрештою вона звалиться. А тепер уявіть, що ви не просто підняли руку, а тримаєте прапор.
(Далі буде)